Умовний рефлекс: Станислав Лем «Условный рефлекс»

Іван Петрович Павлов. Умовний рефлекс

Нет необходимости доказывать, что И. П. Павлов был выдающимся ученым. За свою долгую жизнь (1849—1936) он добился огромных успехов благодаря большому трудолюбию, целеустремленной работе, острому взгляду, теоре­тической ясности, исключительно искусному эксперимен­тированию и не в последнюю очередь мастерскому изложе­нию результатов своих исследований и мыслей. Он начи­нал научную деятельность в области физиологии, пауки о процессах, происходящих в здоровом человеческом орга­низме, таких, как, например, кровообращение, регулирова­ние температуры, пищеварение и выделение. Знания, при­обретенные в этой специальной области науки, совершенно необходимы для овладения искусством врачевания.

Современные научные исследования постоянно задают природе вопросы. Например, что происходит в организме, когда он находится в условиях очень низкого атмосферно­го давления и ограниченного содержания кислорода, как это бывает при восхождении на высокую гору или в само­лете? Ответ на такой вопрос можно получить и на земле. Для этого пользуются камерой низкого давления (барока­мерой), из которой постепенно откачивают воздух, тем самым понижая давление. Поскольку заранее нельзя сказать, не будут ли такие эксперименты опасны для че­ловека, их, как правило, проводят вначале на животных. В какой-то степени они отвечают на вопросы, поставлен­ные в эксперименте, в нашем примере — изменением ра­боты сердца, учащенным дыханием и другими тщательно регистрируемыми явлениями. Все эти процессы пе могут изучаться одновременно, а потому выделяются частные проблемы.

Будучи еще молодым физиологом, Павлов занимался вопросами пищеварения, точнее частью этой проблемы — причинами секреции (выделения) слюны в полость рта и желудочного сока в желудок. Что же вызывает эту сек­рецию?

Напрашивалось предположение, что железистые клет­ки стенок желудка начинают выделять сок, когда их ка­саются проглоченные и пережеванные кусочки пищи. Про­ведя две операции на собаках, Павлов доказал, что такое объяснение неверно. Он разрезал пищевод и вывел конец отрезка, идущего от полости рта, в прорез кожи на Шее; в результате каждый проглоченный животным кусок вы­падал наружу. Кроме того, Павлов наложил на желудок фистулу. Фистула — это трубочка, которую одним концом вставляют в стенку желудка, а другой выводят на поверх­ность живота; образующийся в желудке сок по каплям вытекает по фистуле в специальный сосуд. Эти исследования показали, что при каждом приеме пищи у собаки вы­рабатывается желудочный сок, хотя в желудок никакая пища не попадает. Происходящее наглядно изображено на рис. 6.

Схема опыта по изучению деятельности желудочных желез

Выходит, что секреция сока в желудке может быть вы­звана только нервным возбуждением. Однако прямых нерв­ных путей, которые вели бы от рта к желудку, нет, а есть только такие, которые идут от рта к мозгу и уже от мозга к желудку.

Еще до Павлова другой выдающийся русский физио­лог, Иван Михайлович Сеченов (1829—1905), свел все происходящее в организме к рефлексам. Нервные пути рефлекса образуют так называемую рефлекторную дугу, которая состоит из чувствительной ветви, передающей в мозг все, что воспринимают органы чувств (разумеется, это чисто биологическая, а не физическая передача), и двигательной ветви, отходящей от мозга и идущей к «ра­бочим органам», то есть мышцам и железам.

Главное внимание Павлов уделил деятельности слюн­ных желез. Известно, что собака, в рот которой попал пе­сок, выделяет большее количество слюны, чем во время еды. И у людей только при виде вкусного блюда может начаться слюноотделение. Об этом говорит и известное вы­ражение «слюнки текут». В конце прошлого столетия су­ществовало «ученое» мнение, что телесную секрецию обус­ловливает нетелесная радость, вызванная полученным или ожидаемым удовольствием. Считали, что нечто, не завися­щее от тела и называемое душой, может таинственным об­разом влиять на работу органов. При этом оставались неясными два момента: во-первых, являлась ли действитель­но первопричиной какая-то радость, удовольствие, прият­ный вкус, желание, ожидание или даже мысль и, во-вто­рых, как проявляется это действие в каждом конкретном случае.

Физиологические исследования помогли Павлову по­нять ценность точных измерений. Он задался целью воз­можно полнее изучить выделение слюны, количество кото­рой серьезно менялось в зависимости от обстоятельств. Эксперимент, который он поставил, выявляет в нем весьма искусного мастера операций на животных. Чтобы измерить количество выделяемой слюны, ему пришлось наложить фистулу на околоушную слюнную железу. Операция осложнялась тем, что трубка должна была точно входить в выделительный проток железы. Последующим исследо­вателям не сразу удалось повторить эксперимент Павлова. Им пришлось вначале научиться тонкостям оперирования. Когда Павлов давал подготовленной таким образом собаке маленькие кусочки мяса, слюна капала из фистулы в под­ставленный под нее измерительный сосуд.

В других опытах Павлов сочетал кормление со звуко­вым раздражителем — звонком или шумом зуммера. Обыч­но воздействие на слух собаки не вызывает выделения слю­ны. С этой точки зрения шум является безразличным раз­дражителем. Но все изменяется, как только это воздейст­вие неоднократно повторяется перед кормлением. В проти­воположность шуму раздражение полости рта во всех слу­чаях вызывает выделение слюны. Это врожденный реф­лекс в отличие от тех, которые вызывают секрецию лишь при определенных условиях. Павлов назвал рефлексы пер­вого типа безусловными, а вторые — условными.

Установка, с которой работал И. П. Павлов, показана на рис. 7 в сильно упрощенном виде. Подопытную собаку закрепляли лямками в специальном станке, перед ней ста­вили миску, и спереди на раме был звонок. Как только он зазвонит, животное получает небольшую порцию корма. После нескольких повторений этой процедуры слюна вы­деляется сразу же после звонка, в том числе и тогда, когда акустический сигнал не подкрепляется кормом. В этих случаях секреция вызывается условным рефлексом, сложившимся у животного в результате многократного сочетания звукового раздражителя с пищевым подкрепле­нием.

Станок, предназначенный для исследования секреции пищеварительных желез

Но И. П. Павлов искал научное   объяснение обнаруженным им фактам. Его интересовало, как раздражение органа слуха (или зрения), который не связан с пищева­рением, влияет на железы рта. Значение разработанной Павловым теории, о которой большинство моих читателей уже слышали, можно правильно оценить только с учетом господствовавших в его время мировоззрений и общест­венных отношений.

По-прежнему встречались люди (нашелся такой чело­век и среди сотрудников Павлова), которые, как мы уже говорили, считали, что все объясняется действием духов­ных сил. Павлов, слушая их, только качал головой. Позд­нее он писал: «Среди моих сотрудников по лаборатории выделялся один молодой доктор. В нем виднелся живой ум, понимающий радости и торжество исследующей мыс­ли. Каково же было мое изумление, когда этот верный друг лаборатории обнаружил истинное и глубокое негодо­вание, впервые услыхав о наших планах исследовать ду­шевную деятельность собаки в той же лаборатории и теми же средствами, которыми мы пользовались до сих пор для решения различных физиологических вопросов. Никакие наши убеждения не действовали на него, он сулил и желал нам всяческих неудач. И, как можно было понять, все это потому, что в его глазах то высокое и своеобразное, что он полагал в духовном мире человека и высших животных, не только не могло быть плодотворно исследовано, а прямо как бы оскорблялось грубостью действий в наших физио­логических лабораториях».

Здесь я должен обратить внимание читателей на науч­ные факты, которые нередко опускаются в многочислен­ных описаниях основных исследований Павлова. Речь пой­дет о мозге, о функциях и строении которого до последней четверти прошлого столетия еще не имели ясного пред­ставления.

В начале 70-х годов прошлого века исследования мозга показали, что определенные, хорошо очерченные зоны коры головного мозга управляют отдельными участками тела, например мышцами лица, рукой или ногой. Если в результате тяжелого ранения головы оказывался повреж­денным соответствующий участок мозга, то переставала действовать рука и только она, а не какая-нибудь иная часть тела. При повреждении другого участка мозга нару­шалась деятельность какого-либо органа чувств: раненый слеп или глох. Такие участки головного мозга называют центрами; от них, как это теперь совершенно неоспоримо доказано, идут нервные пути соответственно к уху, языку или слюнным железам. Хотя учение о центрах было новым и для молодого Павлова, в его трудах существование этих центров рассматривается уже как нечто само собой разу­меющееся. Теперь мы знаем, что учение о центрах не столь всеобъемлюще, как полагали в те годы; однако мы не бу­дем подробно останавливаться на этом.

Павлов был физиологом-материалистом. Он понимал, что объяснение наблюдаемых им при выделении слюны яв­лений следует искать в реально существующих процессах, которые могут быть обнаружены путем точных исследо­ваний. В соответствии с учением о центрах он предполо­жил, что при каждом воздействии раздражителя на вкусо­вые рецепторы рта возбуждается соответствующий центр, это возбуждение передается определенным путем второму центру, управляющему деятельностью слюнной железы, который и приводит подчиненный ему орган в активное состояние. Так объяснялся механизм безусловного реф­лекса.

Если одновременно с возбуждением центра, управляю­щего слухом, многократно возбуждать центр, управляю­щий вкусовыми ощущениями, то между этими центрами устанавливается связь, которую Павлов назвал временной. Отныне любое раздражение первого центра приводит и к раздражению второго, а тот в свою очередь — к выделе­нию слюны.

Очень важно отметить, что эта связь является времен­ной. В период выработки условного слюноотделительного рефлекса, например на свет электрической лампочки, под­опытное животное получает корм после каждого включе­ния оптического сигнала. Специалисты говорят в таких случаях о подкреплении условного рефлекса безусловным. Условный рефлекс будет действовать, даже если прекра­тить подкреплять его, то есть включать световой раздра­житель и не давать пищи. Но если условный раздражи­тель неоднократно применяют без подкрепления, то чис­ло выделяющихся капель слюны от опыта к опыту будет уменьшаться, пока слюноотделение в конце концов не пре­кратится совсем. Условный рефлекс угаснет.

Как это понимать? Можно предположить, что живот­ное забыло о связи между раздражителем и получением пищи. Такое предположение не кажется нам невероятным. Нередко можно услышать, как один человек говорит дру­гому, что он что-то забыл, например сколько стоит книга, название которой он помнит, но не может связать с ценой. Между названием и ценой существовала временная связь, которая исчезла. Это исчезновение сравнимо с выцвета­нием плохо закрепленной фотографии, на которой по про­шествии длительного времени ничего нельзя разобрать. Казалось бы, точно так же можно объяснить забывание облика определенной личности или здания. Создается впе­чатление, что ранее воспринятый образ — не только отра­женный, но и запечатленный в мозгу — исчезает.

Павлов же неоспоримо доказал, что достаточно прочно запечатленные восприятия, а также взаимоотношения между ними не забываются; к ним неприменима анало­гия ни с медленно «выцветающей» фотографией, ни с окончательным исчезновением образа. Если условный реф­лекс подкреплялся всего несколько раз, он угасает быстро. На его восстановление приходится затрачивать почти столько же усилий, как и при его первичной выработке.

Иначе обстоит дело, когда условный раздражитель — звуковой или световой сигнал — подкрепляли многократно. В этом случав условный рефлекс угасает медленно. Если его затем подкрепить вновь, даже после длительной пау­зы, он восстанавливается удивительно быстро; значит, пол­ностью такой условный рефлекс не «забывается».

Гениально и смело И. П. Павлов предположил, что в таких случаях временная связь между вызывающими реф­лекс раздражителями (звук и раздражение вкусовых ре­цепторов) не исчезает, просто условный рефлекс был за­торможен. Следовательно, любое забывание достаточно прочно закрепленных временных связей объясняется тор­можением. Передающееся от одного центра к другому воз­буждение постепенно тормозится, что в конце концов при­водит к полной остановке данного процесса. К этому сле­дует добавить, что возбуждение и торможение в различных комбинациях являются теми процессами, на которых ос­новывается вся высшая нервная деятельность. Современ­ные исследования приносят этому все новые подтвержде­ния.

Для иллюстрации того, что представляет собой забы­вание, приведем такой убедительный пример из жизни лю­дей. Спросим у сорокалетних мужчин имена их однокаш­ников по выпускному классу, вместе с которыми они учи­лись долгие годы. В лучшем случае они вспомнят несколь­ко имен и скажут, что имена остальных забыли. Спустя 25 лет, уже в пожилом возрасте, воспоминания этих людей станут значительно полнее, они назовут больше имен, чем прежде. Содержание их памяти не «выцвело», не исчезло, оно было лишь приглушено чем-то другим.

В практике исследования условных рефлексов часто бывало так, что какой-то чрезвычайный раздражитель, на­пример грохот внезапно захлопнувшейся двери, прекра­щал действие условного рефлекса. Выделявшаяся до этого слюна переставала капать. Такое явление можно объяс­нить, предположив, что был сильно возбужден некий тре­тий центр и это возбуждение привело к подавлению услов­ного рефлекса. Точно так же и у сорокалетних мужчин юношеские воспоминания заторможены, а не «забыты» в обычном понимании этого слова, так как мозг в период наиболее полного расцвета творческих способностей рабо­тает с полной нагрузкой и соотношения и связи, которые не играют в настоящее время особой роли, приглушены. Все особенно волнующие события тормозят те нервные процессы, которые с ними никак не связаны, Павлов пи­сал  по  этому  поводу:   «Перед  экстренным  требованием внешней обстановки должна временно отступить другая текущая деятельность».

Изучение условных рефлексов помогает понять про­цесс забывания. Само собой разумеется, намного важнее то, что этот метод исследования дал для понимания науче­ния. В соответствии с тем, что мы уже узнали, можно ска­зать, что научение заключается в образовании временных связей. Справедливо ли это для любого вида научения?

Ответ может быть только отрицательным. Однако в жизни людей существуют многочисленные процессы об­учения, которые действительно можно свести к временным связям. Это относится к заучиванию слов или включению света с помощью выключателя, запоминанию времени от­правления поезда или того, на какой полке стоит книга. Научение подобного типа может иметь место и у животных. В этом смысле можно сказать, что собака тоже пони­мает значение слов. Следуя команде «сидеть», она дейст­вительно садится на задние лапы. Ее понимание основано на временной связи между звуковым сигналом и поощряе­мым поведением. Вознаграждение служит не чем иным, как подкреплением акустического сигнала. Поэтому дрес­сировка собак в большой степени основана на учении Пав­лова, убедительно показавшем нам, как осуществляется это понимание и обучение.

Условные рефлексы образуются уже в первые дни жиз­ни. Все выглядит так, словно новорожденный щенок, со­сущий молоко матери, реагирует на запах, действие кото­рого является для него врожденным. Сосание — это безус­ловный рефлекс. Один советский ученый с помощью хо­рошо продуманного эксперимента показал, что первые условные рефлексы образуются у щенка сразу после рож­дения. Появившиеся на свет щенки вначале очищаются матерью, которая облизывает их. Затем, ползая вокруг нее, они ищут и находят соски. Чтобы исследовать пове­дение щенков, у их матери незадолго до родов вымыли и смазали перечной мятой соски, хвост и лапы; этот запах и был первым, что еще слепые щенки восприняли в своей жизни. После первого сосания матери они заснули. Их поместили на 80 минут в ящик, а затем одного за другим клали на стол. Здесь к носу каждого щенка подносили кусочек шерсти, пахнущий так же, как и их мать, мятой. Маленькое существо ползло вперед и пыталось даже ино­гда сосать шерсть (рис. 8). Вскоре опыт повторили, на этот раз кусочки шерсти пахли иначе, чем мать, например мен­толовым маслом. Щенки, ощутив запах, отворачивались и ползли назад (рис. 8, внизу).

Опыт с щенками и шерстью

Условный рефлекс играет большую роль в жизни как животных, так и людей. Не обращая внимания на внезапно зажегшийся красный свет декоративного уличного фона­ря, водитель, не колеблясь, проезжает мимо. Но, если за­горается красный свет светофора, он сразу же тормозит. Используя приведенные выше термины, можно сказать, что при появлении красного света светофора срабатывает рефлекс торможения.

Пожалуй, кто-нибудь из читателей может подумать, что то, что происходит при восприятии цветового сигнала во­дителем, является мыслительным процессом. Но тогда он должен признать, что о мышлении (даже в самой простой форме) речь могла бы идти только в том случае, если бы водитель перед торможением учитывал вероятность не­счастного случая или уплаты штрафа за нарушение правил уличного движения. На самом же деле ни о том ни о другом он, разумеется, в момент торможения не думал. Мы еще не обсудили, что следует понимать под словом «думал». Во всяком случае, действие, о котором мы только что говорили, гораздо проще того, чем занимается инже­нер, проектирующий турбину для электростанции. Про­цессы, протекающие в его мозгу, нельзя представить себе как простую цепь условных рефлексов. Мышление чело­века гораздо сложнее. Здесь переплетены очень сложные и относительно простые процессы, взаимно влияющие друг на друга. Поэтому можно утверждать, что условные реф­лексы играют в нашем мышлении подчиненную, частную роль.

• ← Животные в лабиринте
• Оперантное обусловливание по Скиннеру →

Тест з біології – «На Урок»

Запитання 1

Який вчений довів утворення умовних рефлексів на базі безумовних?

варіанти відповідей

І.М.Сєченов

С.Г.Навашин

І.П.Павлов

Запитання 2

Умовні рефлекси є:

варіанти відповідей

індивідуальними

соціальними

подвійними

Запитання 3

Найпростіша несвідома реакція живого організму на подразнення рецепторів, яка відбувається за участю центральної нервової системи.

варіанти відповідей

реакція

рефлекс

збудження

гальмування

Запитання 4

Укажіть, де у людини розтшовані центри умовного рефлексу виділення слини при погляді на лимон

варіанти відповідей

у мозочку

у довгастому мозку

у корі великих півкуль

у середньому мозку

Запитання 5

Вироблення умовних рефлексів І.П.Павлов проводив на:

варіанти відповідей

собаках

комахах

Запитання 6

Будування гнізд у птахів навесні — це приклад:

варіанти відповідей

умовного рефлексу

розумової діяльності

безумовного рефлексу

 інстинкту

Запитання 7

Визначте серед названих рефлексів харчові:

варіанти відповідей

Соковиділення на подразнення рецепторів в порожнині рота

Цуценя обнюхує незнайомий предмет

Людина оглядає нову квартиру

Кліпання повік

Запитання 8

Інстинкт – це сукупність…

варіанти відповідей

безумовних і умовних рефлексів

умовних рефлексів 

навичок

безумовних рефлексів

Запитання 9

Якими якостями характеризується безумовний рефлекс?

варіанти відповідей

вроджений, тимчасовий, видовий

набутий, тимчасовий, індивідуальний

набутий, постійний, видовий

вроджений, постійний, видовий

Запитання 10

Якими якостями характеризується умовний рефлекс?

варіанти відповідей

вроджений, тимчасовий, видовий

набутий, постійний, видовий

набутий, тимчасовий, індивідуальний

вроджений, постійний, видовий

Запитання 11

Набуті індивідуальні реакції, які дають можливість пристосуватись до змін середовища називають:

варіанти відповідей

 рефлекси

безумовні рефлекси

умовні рефлекси

Запитання 12

Із наведеного переліку ознак виберіть характерні для умовних рефлексів (4 правильні відповіді)

варіанти відповідей

природжені

індивідуальні

набуті

спадкові

видові

утворюються протягом життя організму

рефлекторні дуги замикаються у стовбуровій частині головного та у спинному мозку

рефлекторні дуги замикаються в корі великих півкуль

Запитання 13

Із наведеного переліку ознак виберіть характерні для безумовних рефлексів (4 правильні відповіді) 

варіанти відповідей

природжені

індивідуальні

набуті

спадкові

видові

утворюються протягом життя організму

рефлекторні дуги замикаються у стовбуровій частині головного та у спинному мозку

рефлекторні дуги замикаються в корі великих півкуль

Запитання 14

Характерною ознакою безумовних рефлексів є:

варіанти відповідей

забезпечення індивідуальних пристосувань до умов життя;

обов’язкова участь кори головного мозку;

виробляються і змінюються протягом життя;

виявляються з моменту народження та зберігаються протягом усього життя.

Запитання 15

До умовних рефлексів належить:

варіанти відповідей

повертання голови на світло;

чхання;

виділення слини після потрапляння їжі до рота;

виділення слини, коли людина бачить лимон.

Запитання 16

Якщо не підкріплювати умовний рефлекс безумовним подразником, то … 

варіанти відповідей

відбувається посилення умовного рефлексу

відбувається гальмування умовного рефлексу

відбувається гальмування безумовного рефлексу

відбувається закріплення умовного рефлексу відбувається

Запитання 17

Безумовний рефлекс у новонароджених, який з’являється першим:

варіанти відповідей

смоктальний

хапальний

дихальний

Запитання 18

Виберіть правильні твердження

1. Безмовні рефлекси є індивідуальними

2. Умовні рефлекси є індивідуальними

варіанти відповідей

1 та 2

лише 1

лише 2

Запитання 19

Визначте серед названих рефлексів -захисні:

варіанти відповідей

Ковтання

Кашель

Людина оглядає нову квартиру

Цуценя обнюхує незнайомий предмет

Запитання 20

Дитина копіює жести,міміку,рухи дорослих це:

варіанти відповідей

безумовний орієнтувальний рефлекс

безумовний оборонний рефлекс

умовний слідовий рефлекс

умовний імітаційний рефлекс

Запитання 21

Прикладом утворення у дитини умовного рефлексу в перші місяці життя є:

варіанти відповідей

кліпання очима

засипання під колискову

хапання іграшки

мимовільне сечовипускання

Запитання 22

Оберіть із списку безумовні рефлекси:

варіанти відповідей

виділення слини при вигляді лимона

плач дитини як реакція на біль під час інєкції

плач дитини при появі лікаря у білому халаті

виділення слини під час прийняття їжі

Запитання 23

Виберіть умовні рефлекси:

варіанти відповідей

шкільний дзвінок

реакція зіниць на світло

виділення слини, коли чуєш слово «лимон»

кашель

чхання

Запитання 24

Процес поширення збудження або гальмування по всій центральній нервовій системі називається 

варіанти відповідей

концентрація

іррадіація

внутрішнє гальмування

зовнішнє гальмування

Запитання 25

До умовних рефлексів належить:

варіанти відповідей

повертання голови на світло;

чхання;

виділення слини після потрапляння їжі до рота;

виділення слини, коли людина бачить лимон.

Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома

Створити тест

Натисніть «Подобається», щоб слідкувати за оновленнями на Facebook

ОСНОВНІ РЕФЛЕКСИ НОВОНАРОДЖЕНОГО:

Відразу хочемо обмовитись — можливо ви все перераховане нижче вже знаєте, або, принаймні, чули про це. Але, на жаль, дуже часто відбувається дивна річ – ми вперто не бажаємо помічати якісь відхилення від норми у своїх малят.

Пройшовши реанімацію, ШВЛ, дитячу патологію – ми опиняємося в своєму затишному домашньому світі і заколисуємо себе фразою, що найстрашніше вже позаду, головне почав набирати вагу, скоро сяде, можливо поповзе, і обов’язково стане на ніжки самостійно, але пізніше (потрібне підкреслити). Ні – сам не сяде і не поповзе, і, тим більше не встане, якщо саме Ви і тільки Ви, не подивіться правді в очі не допоможете маленькій дитині впоратися із серйозною перешкодою на його шляху до щасливого життя.

А тепер трохи теорії: 

Рефлекси новонароджених – це життєво необхідні навички. Відразу після народження малюк не зовсім безпорадний, у нього є ряд навичок і способів поведінки, які і засновані на вроджених рефлексах. Деякі рефлекси життєво необхідні (наприклад, смоктальний рефлекс), інші не грають такої фундаментальної ролі, але по ним лікар (педіатр, неонатолог) оцінюють рівень розвитку малюка, а так само по ним можна запідозрити відхилення в його розвитку. Деякі рефлекси, які вже є у новонародженого, зберігаються на все життя (наприклад, рогівковий рефлекс, який проявляється миготінням на будь-який дотик до рогівки ока). Інші рефлекси носять транзиторний характер і згасають через кілька місяців.

ОСНОВНІ РЕФЛЕКСИ НОВОНАРОДЖЕНОГО: 

1. Пошуковий рефлекс (рефлекс Куссмауля).

Цей рефлекс відноситься до оральних (ротових автоматизмів) і зникає до 3-4 місяців. Він полягає в наступному: при доторканні до куточка рота новонародженого він повертає голову в бік подразника і відкриває рот. Є ще кілька різновидів цього рефлексу. Наприклад, при натисканні на середину нижньої губи малюк опускає нижню губу, відкриває рот і згинає голову. Якщо рефлекс не згасає до 3 місяців, то потрібно виключення патології з боку головного мозку. Так само слід зазначити, що дотик має бути найлегшим, в іншому випадку (при відчутті дискомфорту) малюк відверне голову і може заплакати. Найкраще перевіряти куточком м’якої пелюшки або чимось дуже м’яким і плюшевим.

2. Хоботковий рефлекс. 

Так само відноситься до оральних автоматизмів. Він присутній у всіх новонароджених і так само згасає до тримісячного віку. Викликається він наступним чином: при легкому дотику пальцем по верхній губі малюка у нього витягується рот у вигляді своєрідного «хоботка». Якщо рефлекс не зникає до 3 місяців, так само потрібне обстеження для виключення патології з боку головного мозку.

3. Долонно-ротовий рефлекс Бабкіна.

Ще один рефлекс із серії оральних автоматизмів. Він полягає в натисканні пальцем на долоню малюка, що викликає відкриття рота малюка і рух голови вперед. Особливо добре рефлекс виражений, коли дитина хоче їсти. У нормі рефлекс згасає до 2-3 місяців. Відсутність рефлексу, його асиметрія свідчать про проблеми з боку нервової системи (так само як і збереження рефлексу у дитини старше 3 місяців). Особливо це характерно для родових травм шийного відділу хребта.

4. Смоктальний рефлекс.

Мабуть, це єдиний рефлекс, відсутність якого може змусити панікувати будь-якого батька. І це вірно — смоктальний рефлекс необхідний для виживання дитини, але, на жаль, саме його наявність дуже часто дає почуття брехливого заспокоєння. Отже, смоктальний рефлекс добре виражений у всіх здорових немовлят, він визначає ступінь зрілості малюка. Смоктання складний фізіологічний акт, за який відповідають 5 пар черепних нервів. Смоктальний рефлекс дещо слабшає відразу після годування, а через півгодини знову пожвавлюється. Слабкий смоктальний рефлекс говорить про ураження головного мозку або одного з черепних нервів.

5. Хапальний рефлекс. 

При дотику до долоні малюка він згинає пальці і захоплює предмет в кулак. У нормі рефлекс добре виражений у всіх новонароджених. Іноді рефлекс настільки сильний, що новонародженого можна підняти вгору (рефлекс Робінзона). Так само цей рефлекс можна викликати і з боку нижніх кінцівок – натискання пальцем на область подушечки стопи викликає згинання пальців. Рефлекс згасає до 3-4 місяців. Надалі на його основі формується довільне захоплення предметів. Асиметрія або слабкість цих рефлексів можливо сигналізують про проблеми з боку шийного відділу хребта. 

6. Рефлекс Моро. 

Один з рефлексів спинального автоматизму. Викликається різними прийомами: ударом по поверхні, де лежить дитина в 15 см від його голови, підведення разогнутых ніжок немовляти над поверхнею, бавовною в долоні. Існує 2 фази рефлексу, в першій фазі дитина розгинає руки, розводячи їх в сторону і розводячи пальці. А в другій фазі повертає руки у вихідне положення. Рефлекс виражений відразу після народження. Він може бути відсутнім у дітей з внутрішньочерепною травмою. При пологових травмах шийного відділу хребта (акушерський парез руки) він буде асиметричним (не однаковим з двох сторін). Чесно попереджаємо – дуже часто перевірка цього рефлексу викликає гучний плач, так що не зловживайте. І ще – цей рефлекс не критичний для виживання, і можна було б не звернути на його відсутність уваги, але він ПОВИНЕН бути і якщо дитина не демонструє його – це серйозний привід задуматися. Рефлекс повинен згаснути до 3-4 місяця.

7. Рефлекс Галанта. 

Так само рефлекс спинального автоматизму. Викликається роздратуванням шкіри уздовж хребта, у відповідь на подразник немовля вигинається, утворюючи дугу. При цьому нога на стороні подразника розгинається в тазостегновому суглобі. Рефлекс з’являється з 5-6 дня життя, і повинен згаснути до 3-4 місяця. У дітей з ураженням нервової системи він ослаблений або зовсім відсутній.

8. Рефлекс опори і автоматичної ходьби новонароджених. 

Дитина при знаходженні у вертикальному положенні згинає ноги в колінних і тазостегнових суглобах. Але якщо піднести його стопи до опори, то ніжки розпрямляються і малюк може «стояти» на поверхні на повній стопі. Якщо малюка нахилити вперед, то він стане здійснювати крокові рухи. Перехрещування ніжок при автоматичній ходьбі на рівні нижньої третини гомілок не є патологією, так як тонус згиначів у новонародженого виражений більше. В нормі рефлекси згасають до 1-1,5 місяців. У малюків, що народилися в асфіксії, або з внутрішньочерепною травмою ці рефлекси пригнічені або відсутні. Якщо у дитини є ураження центральної нервової системи (ДЦП), то опора і автоматична хода затримуються надовго.

9. Рефлекс повзання Бауера. 

Для оцінки цього рефлексу малюка укладають на живіт, він буде виконувати повзаючі рухи. Якщо приставити долоню до стопах крихти, то він буде відштовхуватися від неї. Рефлекс стає виражений до 3-4 дня життя і зберігається до 4 місяців. У новонароджених з травмами спинного мозку, при внутрішньочерепних крововиливах і у малюків, народжених в асфіксії, цей рефлекс ослаблений або асиметричний. При захворюваннях ЦНС рефлекс зберігається до 12 міс.

10. Захисний рефлекс. 

Полягає в тому, що при викладанні малюка на живіт він рефлекторно повертає голову. Рефлекс присутній з перших годин життя. У новонароджених з ураженням ЦНС рефлекс пригнічений, малюк навіть може задихнутися, якщо не повернути йому голову. У дітей з церебральним паралічем навпаки відзначається підйом голови, і навіть її закидання.

Ми не будемо приводити всі рефлекси, які присутні у новонароджених. Ми розглянули тільки найосновніші, які можуть перевірити і самі батьки. Закладена генетично програма розвитку і згасання рефлексів досить чітка. Слід також врахувати, що у недоношених дітей згасання вище перелічених рефлексів може статися пізніше, тобто поправку на незрілість дитини при народженні необхідно давати. Але як завжди є але, ця поправка чітко співвідноситься зі ступенем недоношеності і ніяк інакше. Тобто, якщо дитина народилася на 31-32 тижні, то рефлекс повзання повинен зникнути не пізніше 6-7 місяців.

 Нижче ми привели таблиці з більш повним переліком основних безумовних рефлексів і зразковими термінами їх згасання:

 

 

Важливо пам’ятати – ресурси Вашого малюка величезні, і в більшості випадків – єдина і головна умова для повноцінного життя малюка – рання і правильна діагностика можливої проблеми і якщо лікар, вказує на, нехай навіть незначну, на вашу думку, проблему – негайна реакція з боку батьків. Саме рання реабілітація може виявитися тим вирішальним фактором, який дозволить забути всі негаразди, які спіткали вас при народженні. 

 

З питань запису на реабілітацію і попередньої консультації, звертайтесь за телефонами:

+380 (44) 587 87 67;

+380 (94) 887 87 67;

+380 (73) 887 87 67;

+380 (95) 887 87 67

 

Наша адреса: м.Київ, вул. Івана Дяченка, 20-В, оф. 159

https://goo.gl/maps/i9PXTmPBDM6nSme59

 

Хочете ми вам передзвонимо?

Для цього заповніть форму зворотного дзвінка на сайті www.cfr-krok.ua

 

Ознайомитися з детальним переліком процедур та їх вартістю ви зможете на нашому сайті за посиланням  http://www.cfr-krok.ua/likuvannia.html

 

OPENPEOPLE —

Примечание от редакции Open.ua: Максим Кравец получает специальное поощрение от пивного бренда Stare Misto — билетный сертификат (детали — в личных сообщениях). Такие призы получат авторы первых 50 публикаций в разделе Open People. Дерзай! Atoms for Peace — супергруппа, сформированная в конце 2009 года. Cостоит из ведущего вокалиста и гитариста группы Radiohead Тома Йорка (вокал, гитара, фортепиано), Фли (басиста Red Hot Chili Peppers), Найджела Годрича, продюсера Radiohead, ударников Мауро Рефоско из Forro in the Dark и Джои Варонкера из R.E.M. Это матчасть, которую и так все знают, но все же нелишним было напомнить. В последнее время создание так называемых супергрупп становится всt более популярным, но вот по-настоящему сильные проекты можно перечислить по пальцам. В основном, нас ждет разочарование, недавние примеры — Them Crooked Vultures или SuperHeavy. И вот теперь Atoms for Peace. Что это? Очередной мыльный пузырь, или действительно группа, где приставка «супер» применима не только к составу, но и непосредственно к самой музыке? Давайте попробуем разобраться. Но сперва небольшое лирическое отступление.

В первую очередь, стоит понимать, что это на 90% проект Тома Йорка. И отношение к альбому во многом зависит от того, как вы относитесь к лидеру Radiohead. По большому счету, все люди, которые слушают современную музыку, делятся на два типа: те, кто считает Тома Йорка гением (и в первую очередь им была адресована блестящая рецензия Сергея Кейна), и те, кто не считает его таковым. Вторые же в свою очередь также делятся на несколько типов — хейтеры (их мнение нам малоинтересно), равнодушные и самое главное — меломаны, которые уважают Тома Йорка и даже любят его творчество (пускай и не всё), но гением не считают. Собственно, друзья, если вы относите себя именно к данному типу, то эта рецензия для вас. В статье Сергея было сказано очень много правильных слов. И про то, что альбом Atoms for Peace — это «наркотическая мантра», и что не стоит пытаться найти здесь песни в классическом понимании, так как это даже не совсем музыка, а «гипноз ритмов и звуковых текстур», и что «вокал Йорка стал инструментом сугубо музыкальным, не смысловым». Полностью соглашусь с данными утверждениями. Вопрос лишь в том, как это воспринимать — ведь для кого-то это однозначный плюс, а для кого-то и минус. И музыка, скажем прямо, «не для всех». Не стоит искать здесь нотки снобизма, а-ля «Не нравится Atoms for Peace? Значит, малыш, не дорос ты еще до такой музыки, иди дальше слушай Стаса Михайлова». Речь вовсе не о том, тем более музыка вовсе не сложна для восприятия. Просто она именно «не для всех». Кого-то цепляет с первого раза и уже не отпускает, а кто-то может слушать раз 10, но все равно так и не проникнется. Тут ты либо на одной волне с ней и она тебя мгновенно уносит, либо недоуменно пожимаешь плечами, дескать, и что вы в этом находите? Признаюсь, сам я отношусь скорее ко второй категории. А потому дам несколько советов людям, которые еще не слушали альбом, и сомневаются — стоит/не стоит. Итак. Вам не стоит слушать данный альбом, если: Вы слушаете только рок и его производные и негативно относитесь к электронной музыке; Вы не любите Radiohead; Вы любите Radiohead, но исключительно их рок-альбомы 90-х или отдельные суперхиты а-ля «Creep» и «Karma Police», но при этом напрочь не воспринимаете экспериментальные электронные альбомы 2000-х — «Kid A» и «Amnesiac»; Вы любите «Kid A» и «Amnesiac», но при этом считаете слабым последний альбом «The King of Limbs»; Вы нормально относитесь к электронике, но при этом не любите Glitch Pop и IDM. Ибо данный альбом можно отнести именно к этим разновидностям электронной музыки; Вы заинтересовались этим проектом не из-за Тома Йорка, а исключительно из-за Фли. Вынужден вас огорчить — ничего похожего на RHCP или даже The Mars Volta времен дебютника вы не услышите, а бас Фли выполняет исключительно вспомогательную роль и погоды не делает; Для вас главное в музыке это мелодия. Именно она является краеугольным камнем любой песни. Всё остальное — ритм, драйв, атмосфера, а также факторы, воздействующие на подсознание — сугубо вторичны; И я могу с уверенностью сказать, что если хотя бы три пункта совпадают, то альбом вам либо не понравится, либо оставит равнодушным. Конечно, могут быть и редкие исключения, которые только подтверждают правило. Впрочем, для общего развития и расширения кругозора послушать стоит, хотя бы лишь для того, что б иметь собственное мнение, а не судить с чужих слов. Если же все вышеперечисленное не про вас, то смело слушайте «AMOK», не пожалеете! Тут однозначно есть чем поживиться. По сути, альбом вполне можно считать логичным продолжением «The King of Limbs», правда, не без исключений. Тот логплей Radiohead оказался, на мой взгляд, весьма неровным, наряду с яркими запоминающимеся треками «Lotus Flower» и «Codex» присутствовал и откровенный проходняк. На «AMOK» хоть таких ярких потенциальных хитов и нет (правда, открывашка «Before Your Very Eyes…» вполне может претендовать на эту роль), но при этом альбом звучит более ровно и цельно, нет вещей, которые бы хотелось промотать. Фактически это один большой трек, длинной 44 минуты, чисто формально разбитый на части. Это может показаться монотонным, но, видимо, в этом и была задумка. Музыка должна держать с первой до последней секунды и любая передышка, отступление или диссонанс лишь собьет с нужного настроя и не факт, что так сразу удастся вновь в нее погрузиться. И потому лично я склонен оценить «AMOK» выше, нежели «The King of Limbs». Другое дело, что мне вот что непонятно. Всегда считал, что сайд-проект для того и создается, что б в нем можно было показать себя с ДРУГОЙ стороны, сделать то, что по тем или иным причинам не совсем подходит под формат «основной» группы. И что же мы получили? «The King of Limbs — 2», улучшенный и доработанный, но при этом сделанный в том же ключе, только с чисто косметической заменой Колина Гринвуда на Фли. Кто знает, вполне вероятно, что вживую Atoms for Peace будут звучать куда интереснее и сочнее, чем в студии, и Фли с Уоронкером получат возможность показать себя во всей красе. Не исключено. Но сейчас то мы оцениваем именно студийный альбом. К Тому Йорку можно относиться по разному, но нельзя не признавать тот факт, что он всегда стремился к чему-то новому, экспериментировал, искал себя и каждый последующий альбом отличался от предыдущего. Он умел УДИВЛЯТЬ. На сей раз Том не удивил. Том Йорк это не Motorhead и не AC/DC, которые могут записывать по 20 одинаковых альбомов и всё равно пользоваться успехом у поклонников. Тут всё же другой уровень и другой уровень ожидания. Безусловно, настоящие фанаты «проглотят» всё что угодно, сделанное под торговой маркой Thom Yorke (с). Будь то десятый по счету альбом в стиле IDM, глэм-рок в духе Kiss или Motley Crue (а что, благодаря The Darkness мы уже знаем как бы звучала «Street Spirit» в подобном стиле :)) Или же какой-нибудь industrial noise с выведением на первый план перфоратора под ненавязчивый аккомпанемент пылесоса :). Но лично я ждал от него другого и персонально мои ожидания Том оправдал не в полной мере. От оценки воздержусь, ибо она очень субъективна и вряд ли многих порадует, но всё же надеюсь, что подобное «альтернативное мнение» на альбом Atoms for Peace если и не заставит задуматься, то хотя бы будет услышано.

Читать полностью…

УЧЕНІ СТЕНФОРДУ ВИВЧАЮТЬ НЕЙРОННІ МЕРЕЖІ УМОВНИХ РЕФЛЕКСІВ (PAVLOVIAN CONDITIONING)

Головна › УЧЕНІ СТЕНФОРДУ ВИВЧАЮТЬ НЕЙРОННІ МЕРЕЖІ УМОВНИХ РЕФЛЕКСІВ (PAVLOVIAN CONDITIONING)

Поділитись:

14 березня 2019 року

Спостерігаючи за групами нейронів в емоційному центрі мозку, дослідники тепер розуміють, як нейронні мережі в мозку утворюють асоціації, подібні до тимчасових умовних зв’язків, що були описані академіком Іваном Павловим.

Протягом десятиліть після роботи фізіолога Івана Павлова стосовно регуляції слиновиділення на його знаменитих собаках, вчені виявили, як молекули і клітини в мозку вчаться пов’язувати між собою подразники, такі як, наприклад, дзвінок (індиферентний подразник) і отриманий корм (безумовний подразник). Це те, що не вдалося вивчити школі Павлова – механізм спільної роботи різних груп нейронів для формування подібних асоціацій. Тепер дослідники Стенфордського університету спостерігали, як великі групи нейронів у мозку вивчають та навчають нові умовні зв’язки.

«Пройшло більше 100 років з того часу, як Павлов зробив свою дивовижну роботу, але ми ще не мали уявлення про те, як нейронні ансамблі кодують довготривалу пам’ять», – сказав Марк Шнітцер (Mark Schnitzer), доцент кафедри біології та прикладної фізики Стенфордського університету. – «Зараз з’явилася можливість це вивчити».

Дослідники працювали з мишами і зосереджувалися на мигдалині (corpus amygdaloideum) – частині мозку, яка, як відомо, залучена до різних процесів навчання, що надзвичайно схожі між собою. Вчені навчили мишей поєднувати тон з «м’яким» шоком. Встановлено, що, як тільки миші дізналися про асоціацію, картина нейронів, яка активувалася тільки у відповідь на тон, нагадувала картину, яка активувалася у відповідь на шок. Використовуючи собак Павлова як аналогію, це означало б, що, як тільки у собак утворився умовний слиновидільний рефлекс на дзвінок, активація нейронної мережі в їх мигдалині не буде відрізнятися не буде відрізнятися на обидва подразники окремо (на дзвінок і на корм тварини покажуть однакову реакцію).

Результати дослідників, опубліковані в Nature 22 березня, також показують, що нейрони ніколи не поверталися до свого початкового стану, навіть після того, як тренування було скасовано. Хоча це не було основним напрямком дослідження, але воно могло б мати широке значення для вивчення розладів емоційної пам’яті, таких як посттравматичний стресовий розлад — ПТСР (post-traumatic stress disorder — PTSD).

Автори повідомлення на основі роботи Павлова про умовні рефлекси навчили мишей в умовах досліду пов’язувати тон з «легким» шоком. На початку експерименту миші не показували жодної реакції на звук, але завмирали б на місці у відповідь на «легкий» шок. Після поєднання звуку і «легкого» шоку кілька разів, звук був достатнім, щоб змусити тварин завмерти на місці.

Нейрони з мигдалини в цьому зрізі мозку миші пофарбовані так, щоб дослідники могли виміряти їх активність.
(Зображення: Benjamin Grewe)

«Ви можете думати про цей тип навчання як про стратегію виживання», – сказав Бенджамін Греве, провідний автор статті та колишній докторант в лабораторії Schnitzer. – «Нам потрібно, щоб це стало корисним і для людини. Коли ми пов’язуємо певні стимули з можливими небезпечними результатами, це допомагає нам у першу чергу уникнути таких ситуацій», тобто умовний рефлекс готує організм до зустрічі з безумовним подразником.

Під час навчання дослідники безпосередньо спостерігали активність близько 200 нейронів в мигдалині. Використовуючи мініатюрний мікроскоп, розроблений раніше лабораторією Schnitzer для перегляду нейронів глибоко в мозку, вони могли спостерігати активність окремих клітин, а також всього ансамблю. Було встановлено, що, коли миші навчилися пов’язувати звук із шоком, діяльність набору клітин, які відповіли на звук, почали нагадувати активність тих нервових клітин, що відповідали на сам шок.

«Обидва подразники викликають страх відповіді», – сказав Schnitzer, який також є дослідником медичного інституту Говард Хьюз. – «Це майже так, ніби ця частина мозку розмиває лінії між ними, в тому сенсі, що вона використовує ті ж клітини для кодування».

Кількість змін у тому, як група нейронів реагувала на тон, також передбачала, наскільки зміниться поведінка миші. Тварини, чиї мигдалини активувалися аналогічно у відповідь на звук і на удар, завмирали найбільш послідовно у відповідь на сам звук через 24 години.

«Ми вперше зуміли записати активність великої мережі нейронів в мигдалині і зробили це з роздільною здатністю однієї клітини», – сказав Греве, – «Таким чином, ми знали, що робила кожна клітина».

Як частина експериментів, також вивчали гальмування рефлексу, щоб миші припинили завмирати внаслідок реакції на звук. Під час цієї фази досліджень відповідь ніколи не поверталася повністю до початкового стану.

Експеримент щодо зворотної асоціації не мав на меті розробити способи корекції будь-яких захворювань або розладів людини, але отримані висновки потенційно можеуть сприяти дослідженню проблем з емоційною пам’яттю, таким як генералізований тривожний розлад або ПТСР, де люди можуть мати труднощі з дисоціацією нейтральних стимулів від негативних. Таке застосування, однак, можливе у майбутньому.

«Ми тільки починаємо цю роботу», – сказав Шнітцер, – «Але ці висновки відкривають нам вікно у зовнішній світ».
Статтю можна прочитати у журналі Nature.

За матеріалами Стенфордського університету.

P. S. У цілому світі швидкими темпами зростає інтерес до вивчення павловського вчення про вищу нервову діяльність і її механізми. Так, у 2019 році лише за даними Google Scholar з питань вивчення ВНД (Pavlovian conditioning) було опубліковано приблизно 3730 наукових повідомлень, в основному англійською мовою.

Переклад і редакція В. Трокоз

Умовні та безумовні рефлекси – класифікація та види. Значення умовних рефлексів у житті

Рефлексом називають реакцію у відповідь організму на внутрішнє або зовнішнє роздратування, що здійснюється і контрольовану центральною нервовою системою. Першими вченими, які розвинули уявлення про які раніше були загадкою, стали наші співвітчизники І. П. Павлов та І.М. Сєченов.

Що таке безумовні рефлекси?

Безумовний рефлекс — це вроджена, успадкована потомством батьків стереотипна реакція організму на вплив внутрішнього чи довкілля. Він зберігається в людини протягом усього життя. Рефлекторні дуги проходять через головну і кора великих півкуль не бере участі в їх освіті. Значення безумовного рефлексу у цьому, що він забезпечує пристосування організму людини безпосередньо до змін середовища, які часто супроводжували багато поколінь його предків.

Які рефлекси належать до безумовних?

Безумовний рефлекс – це основна форма діяльності нервової системи, автоматична реакція на подразник. А оскільки на людину впливають різні фактори, то і рефлекси бувають різні: харчовий, оборонний, орієнтовний, статевий… До харчових відносяться слиновиділення, ковтання та смоктання. Оборонними виступають кашель, миготіння, чхання, відсмикування кінцівок від гарячих предметів. Орієнтовними реакціями можна назвати повороти голови, скошування очей. До статевих відносяться інстинкти, пов’язані з відтворенням, а також доглядом за потомством. Значення безумовного рефлексу у тому, що він забезпечує збереження цілісності організму, підтримує сталість внутрішнього середовища. Завдяки йому відбувається розмноження. Навіть у новонароджених дітей можна спостерігати елементарний безумовний рефлекс – це смоктання. До речі, він є найважливішим. Подразником у цьому випадку виступає дотик до губ будь-якого предмета (соски, грудей матері, іграшки чи пальця). Інший важливий безумовний рефлекс — це миготіння, що виникає в тому випадку, коли стороннє тіло наблизиться до ока або торкнеться рогівки. Така реакція відноситься до захисної чи оборонної групи. Також у дітей спостерігається, наприклад, при впливі сильного світла. Проте найяскравіше ознаки безумовних рефлексів виявляються в різних тварин.

Що таке умовні рефлекси?

Умовними називають рефлекси, набуті організмом протягом життя. Вони утворюються з урахуванням успадкованих, за умови впливу зовнішнього подразника (часу, стукоту, світла тощо). Яскравим прикладом є досвіди, проведені на собаках академіком І.П. Павловим. Він вивчав освіту цього рефлексів на тварин, був розробником унікальної методики їх отримання. Так, для вироблення таких реакцій потрібна наявність регулярного подразника – сигналу. Він запускає механізм, а багаторазове повторення впливу подразника дозволяє виробляти. При цьому виникає так званий тимчасовий зв’язок між дугами безумовного рефлексу та центрами аналізаторів. Тепер основний інстинкт пробуджується під впливом нових сигналів зовнішнього характеру. Дані подразники навколишнього світу, яких раніше організм був байдужий, починають набувати виняткове, життєво важливе значення. У кожного живої істоти протягом життя може вироблятися безліч різних умовних рефлексів, що є основою його досвіду. Однак це стосується лише даної конкретної особи, у спадок цей життєвий досвід не передасться.

Самостійна категорія умовних рефлексів

У самостійну категорію прийнято виділяти що виробляються протягом життя умовні рефлекси рухового характеру, тобто навички чи автоматизовані події. Їхній сенс полягає в освоєнні нових умінь, а також виробленні нових рухових форм. Наприклад, за весь період свого життя людина опановує безліч спеціальних рухових навичок, які пов’язані з його професією. Вони є основою нашої поведінки. Мислення, увага, свідомість звільняються при виконанні операцій, які досягли автоматизму та стали реалією повсякденного життя. Найбільш успішним шляхом опанування навичок є систематичне виконання вправи, своєчасне виправлення помічених помилок, а також знання кінцевої мети будь-якого завдання. У разі, якщо умовний подразник не підкріплюється якийсь час безумовним, відбувається його гальмування. Проте, зовсім він не зникає. Якщо після якогось часу повторити дію, то рефлекс досить швидко відновиться. Гальмування може виникнути за умови виникнення подразника ще більшої сили.

Порівняйте безумовні та умовні рефлекси

Як мовилося раніше вище, ці реакції відрізняються природою виникнення і мають різний механізм формування. Для того щоб зрозуміти, у чому ж різниця, просто порівняйте безумовні та умовні рефлекси. Так, перші є у живої істоти від народження, протягом усього життя вони не змінюються і не зникають. З іншого боку, безумовні рефлекси однакові в усіх організмів конкретного виду. Їхнє значення полягає у підготовці живої істоти до постійних умов. Рефлекторна дуга такої реакції проходить через стовбур головного чи спинного мозку. Як приклад наведемо деякі (вроджені): активне виділення слини, як у рот потрапляє лимон; смоктальний рух новонародженого; кашель, чхання, відсмикування рук від гарячого предмета. А тепер розглянемо параметри умовних реакцій. Вони купуються протягом усього життя, можуть змінюватись або зникати, і, що не менш важливо, у кожного організму вони індивідуальні (свої власні). Основна їх функція — це пристосування живої істоти до умов, що змінюються. Їхній тимчасовий зв’язок (центри рефлексів) створюється в корі великих півкуль головного мозку. Як приклад умовного рефлексу можна навести реакцію тварини на кличку або реакцію піврічної дитини на пляшку з молоком.

Схема безумовного рефлексу

Відповідно до досліджень академіка І.П. Павлова, загальна схема безумовних рефлексів ось у чому. На ті чи інші нервові рецепторні прилади впливають ті чи інші подразники внутрішнього або зовнішнього світу організму. В результаті отримане роздратування перетворює весь процес на так зване явище нервового збудження. Воно передається по нервових волокнах (як у проводах) в ЦНС, а звідти надходить до конкретного робочого органу, вже перетворюючись на специфічний процес на клітинному рівні даної ділянки організму. Виходить, ті чи інші подразники закономірно пов’язані з тією чи іншою діяльністю так само, як причина зі слідством.

Особливості безумовних рефлексів

Подана нижче характеристика безумовних рефлексів систематизує викладений вище матеріал, вона допоможе остаточно розібратися з аналізованим нами явищем. Отже, які ж особливості реакцій, що успадковуються?

Безумовний інстинкт та рефлекс тварин

Виняткове сталість нервового зв’язку, що лежить в основі безумовного інстинкту, пояснюється тим, що всі тварини народжуються з нервовою системою. Вона здатна реагувати належним чином конкретні подразники довкілля. Наприклад, істота може здригатися при різкому звуку; у нього виділятимуться травний сік і слина при попаданні їжі в рот або шлунок; воно моргатиме при зоровому роздратуванні і так далі. Вродженими у тварин і людей є не лише окремі безумовні рефлекси, а й набагато складніші форми реакцій. Вони дістали назву інстинктів.

Безумовний рефлекс, власне, перестав бути повністю одноманітним, шаблонним, трансферної реакцією тварини на зовнішній подразник. Він характеризується хоч і елементарною, примітивною, але все ж таки варіативністю, мінливістю, що залежить від зовнішніх умов (сили, особливості ситуації, положення подразника). Крім того, на нього впливають і внутрішні стани тварини (знижена або підвищена активність, поза та інші). Так, ще І.М. Сєченов у своїх дослідах із обезголовленими (спінальними) жабами показав, що при впливі на пальці задніх лап цього земноводного відбувається протилежна рухова реакція. З цього можна зробити висновок, що безумовний рефлекс все ж таки має пристосувальну мінливість, але в незначних межах. В результаті отримуємо, що досягається за допомогою цих реакцій врівноважування організму і зовнішнього середовища може бути відносно досконалим тільки щодо факторів навколишнього світу, що незначно змінюються. Безумовний рефлекс неспроможна забезпечити пристосування тварини до нових чи різко змінюваним умовам.

Що ж до інстинктів, іноді вони виражаються як простих дій. Наприклад, вершник завдяки нюху відшукує під корою личинок іншої комахи. Він проколює кору та відкладає своє яйце у ​​знайдену жертву. На цьому закінчується вся його дія, що забезпечує продовження роду. Існують і складні безумовні рефлекси. Інстинкти що така складаються з ланцюга дій, сукупність яких забезпечує продовження роду. Як приклад можна навести птахів, мурах, бджіл та інших тварин.

Видова специфічність

Безумовні рефлекси (видові) є як у людей, так і у тварин. Слід розуміти, що такі реакції у всіх представників одного виду будуть однакові. Як приклад можна навести черепаху. Всі види цих земноводних втягують голову та кінцівки в панцир у разі виникнення небезпеки. А всі їжаки підстрибують і видають шиплячий звук. Крім того, слід знати, що не всі безумовні рефлекси виникають одночасно. Ці реакції змінюються відповідно до віку та сезону. Наприклад, період розмноження або рухові та смоктальні дії, які з’являються у 18-тижневого плоду. Таким чином, безумовні реакції є своєрідними напрацюваннями для умовних рефлексів у людей та тварин. Наприклад, у дитинчат принаймні дорослішання відбувається перехід у розряд синтетичних комплексів. Вони збільшують пристосованість організму до зовнішніх умов середовища.

Безумовне гальмування

У процесі життєдіяльності кожен організм регулярно піддається — як ззовні, і зсередини — різним подразникам. Кожен із них здатний викликати відповідну реакцію – рефлекс. Якби всі вони могли реалізуватися, то життєдіяльність такого організму стала хаотичною. Проте цього немає. Навпаки, реакційна діяльність характеризується узгодженістю та впорядкованістю. Пояснюється це тим, що у організмі відбувається гальмування безумовних рефлексів. Це означає, що найважливіший у конкретний момент часу рефлекс затримує другорядні. Зазвичай зовнішнє гальмування може виникнути на момент початку іншої діяльності. Новий збудник, як сильніший, призводить до загасання старого. І в результаті колишня діяльність автоматично припиниться. Наприклад, собака їсть, і зараз дзвонять у двері. Тварина моментально припиняє прийом їжі і біжить зустрічати того, хто прийшов. Має місце різка зміна діяльності, і слиновіділення у собаки в цей момент припиняється. До безумовного гальмування рефлексів відносять деякі вроджені реакції. Вони певні збудники викликають повне припинення деяких дій. Наприклад, тривожне кудкання курки змушує курчат завмирати і притискатися до землі, а наступ темряви змушує кенара припиняти спів.

Крім того, існує і охоронне Воно виникає як реакція у відповідь на дуже сильний подразник, що вимагає від організму дій, які перевищують його можливості. Рівень такої дії визначається частотою імпульсів нервової системи. Чим сильніше збудиться нейрон, тим вище буде частота потоку нервових імпульсів, який він генерує. Однак якщо цей потік перевищить певні межі, то виникне процес, який почне перешкоджати проходженню порушення нейронного ланцюга. Перебіг імпульсів по рефлекторній дузі спинного та головного мозку переривається, у результаті виникне гальмування, що зберігає виконавчі органи від виснаження. Який із цього випливає висновок? Завдяки гальмування безумовних рефлексів організм виділяє із усіх можливих варіантів найбільш адекватний, здатний захистити від непосильної діяльності. Цей процес також сприяє виявленню так званої біологічної обережності.

Кожна людина, як і всі живі організми, має цілу низку життєво важливих потреб: у їжі, воді, комфортних умовах. У всіх є інстинкти самозбереження та продовження свого роду. Усі механізми, створені задля задоволення цих потреб, закладено на генетичному рівні і виникають одночасно з народженням організму. Це і є уроджені рефлекси, які допомагають вижити.

Поняття безумовного рефлексу

Саме слово рефлекс для кожного з нас не є чимось новим та незнайомим. Кожен чув його у своєму житті, і досить багато разів. Цей термін ввів у біологію ще І. П. Павлов, котрий багато часу присвятив вивченню нервової системи.

На думку вченого, безумовні рефлекси виникають під дією дратівливих факторів на рецептори (наприклад, відсмикування руки від гарячого предмета). Вони сприяють пристосуванню організму до тих умов, що залишаються практично незмінними.

Це так званий продукт історичного досвіду попередніх поколінь, тому ще називають видовим рефлексом.

Ми живемо в середовищі, що змінюється, вона вимагає постійних адаптацій, які ніяк не можуть бути передбачені генетичним досвідом. Безумовні рефлекси людини постійно гальмуються, то видозмінюються або виникають знову, під впливом тих подразників, які всюди нас оточують.

Таким чином, вже знайомі подразники набувають якостей біологічно значущих сигналів, і відбувається утворення умовних рефлексів, що становлять основу нашого індивідуального досвіду. Його Павлов і назвав вищою нервовою діяльністю.

Властивості безумовних рефлексів

Характеристика безумовних рефлексів включає кілька обов’язкових пунктів:

1. Вроджені рефлекси передаються у спадок.
2. Вони однаково проявляються у всіх особин цього виду.
3. Для виникнення реакції у відповідь необхідний вплив певного фактора, наприклад, для смоктального рефлексу це подразнення губ новонародженого.
4. Зона сприйняття подразника завжди залишається постійною.
5. Безперечні рефлекси мають постійну рефлекторну дугу.
6. Зберігаються протягом усього життя, за деяким винятком у новонароджених.

Значення рефлексів

Вся наша взаємодія з навколишнім середовищем побудована на рівні рефлекторних відповідей. Безумовні та умовні рефлекси відіграють важливу роль у існуванні організму.

У процесі еволюції стався поділ між тими, які спрямовані на виживання виду, і відповідальними за пристосованість до умов, що постійно змінюються.

Природжені рефлекси починають проявлятися вже внутрішньоутробно, і їхня роль зводиться до наступного:

• Підтримка показників внутрішнього середовища на постійному рівні.
• Збереження цілісності організму.
• Збереження виду шляхом розмноження.

Велика роль вроджених реакцій відразу після народження, саме вони забезпечують виживання немовляти в нових для нього умовах.

Організм живе серед зовнішніх чинників, які постійно змінюються, і до них необхідно пристосовуватися. Ось тут вже на перший план виходить найвища нервова діяльність у вигляді умовних рефлексів.

Для організму вони мають таке значення:

• Удосконалюють механізми його взаємодії із навколишнім середовищем.
• Уточнюють та ускладнюють процеси контактування організму із зовнішнім середовищем.
• Умовні рефлекси є неодмінною основою процесів навчання, виховання та поведінки.

Таким чином, безумовні та умовні рефлекси спрямовані на підтримку цілісності живого організму та сталості внутрішнього середовища, а також ефективну взаємодію з навколишнім світом. Між собою вони можуть поєднуватися в складні рефлекторні акти, які мають певну біологічну спрямованість.

Класифікація безумовних рефлексів

Спадкові реакції організму, незважаючи на свою вродженість, можуть відрізнятися один від одного. Зовсім не дивно, як і класифікація може бути різною, залежно від підходу.

Ще Павлов поділяв усі безумовні рефлекси на:

• Прості (до них вчений відносив смоктальний рефлекс).
• Складні (потовиділення).
• Найскладніші безумовні рефлекси. Приклади можна навести різні: харчові реакції, оборонні, статеві.

В даний час багато хто дотримується класифікації, заснованої на значенні рефлексів. Залежно від цього їх поділяють на кілька груп:

Перша група реакцій має дві ознаки:

1. Якщо їх не задовольняти, це призведе до загибелі організму.
2. Для задоволення немає потреби у присутності іншої особи цього ж виду.

Третя група також має свої характерні риси:

1. Рефлекси саморозвитку не пов’язані з адаптацією організму до цієї ситуації. Вони спрямовані на майбутнє.
2. Вони цілком самостійні і випливають із інших потреб.

Можна також розділити за рівнем їхньої складності, тоді перед нами постануть наступні групи:

1. Прості рефлекси. Це звичайні реакції реакції організму на зовнішні подразники. Наприклад, відсмикування руки від гарячого предмета або моргання при попаданні в око сміття.
2. Рефлекторні акти
3. Реакція поведінки.
4. інстинкти.
5. Зображення.

Кожна група має свої особливості та відмінності.

Рефлекторні акти

Майже всі рефлекторні акти спрямовані на забезпечення життєдіяльності організму, тому вони завжди надійні у своєму прояві і не піддаються коректуванню.

До таких можна віднести:

• Дихання.
• Ковтання.
• Блювоту.

Для того, щоб припинити рефлекторний акт, необхідно просто прибрати подразник, що його викликає. Це можна практикувати при дресируванні тварин. Якщо ви хочете, щоб природні потреби не відволікали від тренування, то перед цим треба собаку вигуляти, цим ви усунете подразник, який може спровокувати рефлекторний акт.

Реакції поведінки

Цей різновид безумовних рефлексів можна добре продемонструвати на тваринах. До поведінкових реакцій можна віднести:

• Прагнення собаки носити та підбирати предмети. Реакція апортування.
• Прояв агресії побачивши незнайому людину. Активно-оборонна реакція.
• Пошук предметів із запаху. Нюхово-пошукова реакція.

Реакція поведінки ще не говорить про те, що тварина обов’язково так поведеться. Що мається на увазі? Наприклад, собака, яка має сильну активно-оборонну реакцію від народження, але слабка фізично, швидше за все, таку агресію не проявлятиме.

Ці рефлекси можуть визначати дії тварини, але їх цілком можливо контролювати. Їх також варто враховувати при дресируванні: якщо у тварини геть-чисто відсутня нюхово-пошукова реакція, то виховати з неї розшукову собаку навряд чи вийде.

Інстинкти

Є й складніші форми, у яких виявляються безумовні рефлекси. Інстинкти якраз сюди і відносяться. Це цілий ланцюжок рефлекторних актів, які йдуть один за одним і нерозривно взаємопов’язані.

Усі інстинкти пов’язані з мінливими внутрішніми потребами.

Коли дитина тільки народжується, легені її практично не функціонують. Зв’язок між ним та матір’ю переривають шляхом перерізання пуповини, і в крові накопичується вуглекислий газ. Він починає свою гуморальну дію на дихальний центр, і відбувається інстинктивний вдих. Дитина починає самостійно дихати, а ознакою цього є перший крик немовляти.

Інстинкти є у житті потужним стимулятором. Вони цілком можуть мотивувати успіх у певній сфері діяльності. Коли ми перестаємо контролювати себе, то нами починають керувати інстинкти. Як ви самі знаєте, їх кілька.

Більшість вчених дотримуються думки, що існує три основні інстинкти:

1. Самозбереження та виживання.
2. Продовження роду.
3. Інстинкт лідера

Усі вони можуть породжувати нові потреби:

• В безпеці.
• У матеріальному достатку.
• У пошуках сексуального партнера.
• У турботі про дітей.
• У вплив на оточуючих.

Можна ще довго перераховувати різновиди інстинктів людини, але, на відміну тварин, ми може їх контролювати. І тому нас природа наділила розумом. Звірі виживають лише за рахунок інстинктів, а ось нам для цього дано ще й знання.

Не дозволяйте своїм інстинктам взяти над вами гору, навчіться ними керувати і станьте господарем свого життя.

Зображення

Цю форму безумовного рефлексу називають імпринтингом. У житті кожного індивіда бувають періоди, як у головному мозку друкується вся навколишня обстановка. У кожного виду цей часовий проміжок може бути різним: у когось триває кілька годин, а в деяких і кілька років.

Згадайте, з якою легкістю маленькі діти опановують навички іноземної мови. У той час, як школярі прикладають для цього масу зусиль.

Саме завдяки зйомці всі малюки впізнають своїх батьків, відрізняють особин свого вигляду. Наприклад, зебра після народження дитинчати кілька годин перебуває з ним в затишному місці наодинці. Це якраз той час, який необхідний для того, щоб дитинча навчилося розпізнавати свою матір і не плутало її з іншими самками у стаді.

Відкрив це явище Конрад Лоренц. Він провів досвід із новонародженими каченятами. Відразу після вилуплення останніх він представляв їм різні предмети, за якими вони йшли, як за матір’ю. Навіть його вони сприймали як матір, і переслідували його за п’ятами.

Усім відомий приклад із інкубаторськими курчатами. Порівняно зі своїми родичами, вони практично ручні і не бояться людини, бо від народження бачать її перед собою.

Природжені рефлекси немовляти

Після свого народження немовля проходить складний шлях розвитку, що складається з кількох етапів. Ступінь і швидкість оволодіння різними навичками безпосередньо залежатиме від стану нервової системи. Основним показником її зрілості є безумовні рефлекси новонародженого.

Наявність їх у малюка перевіряється відразу після народження, і лікар робить висновок про рівень розвитку нервової системи.

З величезної кількості спадкових реакцій можна назвати такі:

1. Пошуковий рефлекс Куссмауля. При подразненні області навколо рота дитина повертає голівку у бік подразника. Зазвичай рефлекс згасає до трьох місяців.
2. Смоктальний. Якщо помістити палець у рот дитини, він починає виконувати смоктальні руху. Відразу після годування це рефлекс згасає та активізується через якийсь час.
3. Долонно-ротовий. Якщо дитині натиснути на долоню, то вона відкриває рот.
4. Хапальний рефлекс. Якщо покласти палець у долоню немовляти і злегка натиснути на неї, то відбувається рефлекторне його стискання та утримання.
5. Нижній хапальний рефлекс викликається легким натисканням на передню частину підошви. Відбувається згинання пальців ніг.
6. Рефлекс повзання. При положенні на животі натискання на підошву ніг викликає рух уперед.
7. Захисний. Якщо укласти новонародженого на живіт, він намагається підняти голову і повертає її убік.
8. Рефлекс опори. Якщо взяти немовля під пахви і поставити на що-небудь, то він рефлекторно розгинає ніжки і спирається всією стопою.

Безумовні рефлекси новонародженого ще довго перераховувати. Кожен із них символізує про рівень розвитку певних ділянок нервової системи. Вже після обстеження неврологом у пологовому будинку можна поставити попередній діагноз деяким захворюванням.

З точки зору значущості їх для малюка, згадані рефлекси можна розділити на дві групи:

1. Сегментарні рухові автоматизми. Вони забезпечуються сегментами мозкового стовбура та спинного мозку.
2. Позотонічні автоматизми. Забезпечують регуляцію м’язового тонусу. Центри знаходяться в середньому та довгастому мозку.

Оральні сегментарні рефлекси

До цього виду рефлексів можна віднести:

• Смоктальний. Виявляється протягом першого року життя.
• Пошуковий. Згасання відбувається на 3-4 місяці.
• Хоботковий рефлекс. Якщо вдарити малюка пальцем по губах, він їх витягує в хоботок. Після 3 місяців відбувається згасання.
• Долонно-ротовий рефлекс добре показує розвиток нервової системи. Якщо він не проявляється або зовсім слабкий, то можна говорити про поразку ЦНС.

Спінальні рухові автоматизми

До цієї групи належать багато безумовних рефлексів. Приклади можна навести такі:

• Рефлекс Моро. При викликанні реакції, наприклад, ударом по столу неподалік головки малюка відбувається розведення рук останнього в сторони. Виявляється до 4-5 місяців.
• Рефлекс автоматичної ходи. При опорі та невеликому нахилі вперед малюк робить крокові рухи. Після 1,5 місяців починає згасати.
• Рефлекс Галанта. Якщо провести пальцем уздовж паравертебральної лінії від плеча до сідниць, відбувається згинання тулуба у бік подразника.

Безумовні рефлекси оцінюють за шкалою: задовільний, підвищений, знижений, відсутній.

Відмінності між умовними та безумовними рефлексами

Ще Сєченов стверджував, що у умовах, у яких живе організм, цілком замало виживання вроджених реакцій, потрібно вироблення нових рефлексів. Вони й сприятимуть пристосуванню організму до мінливих умов.

Чим відрізняються від умовних безумовні рефлекси? Таблиця це добре показує.

Незважаючи на явну відмінність умовних рефлексів від безумовних, ці реакції забезпечують виживання і збереження виду в природі.

Механізми вищої нервової діяльності у вищих тварин і людини пов’язані з діяльністю низки відділів головного мозку, основна роль цих механізмах належить корі великих півкуль. Експериментально показано, що з вищих представників тваринного світу після повного оперативного видалення кори вища нервова діяльність різко погіршується.

Поділіться роботою у соціальних мережах

Якщо ця робота Вам не підійшла внизу сторінки, є список схожих робіт. Також Ви можете скористатися кнопкою пошук

Вступ

Актуальність роботи. Вища нервова діяльність забезпечує індивідуальне пристосування організму до умов зовнішнього і внутрішнього середовища, що змінюються.

Механізми вищої нервової діяльності у вищих тварин і людини пов’язані з діяльністю низки відділів головного мозку, основна роль цих механізмах належить корі великих півкуль. Експериментально показано, що з вищих представників тваринного світу після повного оперативного видалення кори вища нервова діяльність різко погіршується. Вони втрачають здатність тонко пристосовуватися до зовнішнього середовища та самостійно існувати в ньому.

Рефлекси — це реакції організму, що відбуваються за обов’язкової участі нервової системи у відповідь роздратування нервових закінчень — рецепторів, що сприймають.

І.П. Павлов всі рефлекторні реакції розділив на дві групи: безумовні та умовні. Вони лежать в основі поведінки людини.

Безумовні та умовні рефлекси становлять основу найскладніших форм діяльності організму як цілого – його поведінки у зовнішньому середовищі.

Умовні рефлекси – це найвища форма пристосування організму до зовнішніх умов.

Вивчення рефлекторних реакцій є актуальним у наш час.

Мета роботи : вивчити безумовний та умовний рефлекси та їх роль у житті людини та тварин

Завдання роботи:

розглянути рефлекс як основу нервової діяльності;

Вивчити безумовний та умовний рефлекси;

Вивчити відмінності умовного та безумовного рефлексу;

Вивчити роль безумовного та умовного рефлексу в житті людини та тварин.

Основною формою нервової діяльності є рефлекси. Рефлекс — відповідна реакція організму на подразнення із зовнішнього або внутрішнього середовища, що здійснюється за допомогою центральної нервової системи.

Роздратування шкіри підошовної частини ноги у людини викликає рефлекторне згинання стопи та пальців. Це підошовний рефлекс. При ударі сухожилля чотириголового м’яза стегна під надколінком розгинається нога в коліні. Це колінний рефлекс. Дотик до губ грудної дитини викликає смоктальні рухи у нього — смоктальний рефлекс. Висвітлення яскравим світлом ока викликає звуження зіниці — зіниці рефлекс. Завдяки рефлекторній діяльності організм здатний швидко реагувати різні зміни зовнішнього чи внутрішнього середовища. Рефлекторні реакції дуже різноманітні. Вони можуть бути умовними чи безумовними.

У всіх органах тіла розташовуються нервові закінчення, чутливі до подразників. Це рецептори. Рецептори різні за будовою, місцезнаходженням та функціями. Деякі рецептори мають вигляд порівняно просто влаштованих нервових закінчень, або є окремими елементами складно влаштованих органів чуття, як, наприклад, сітківка ока. 1

За місцем розташування рецептори поділяють на екстерорецептори, пропріорецептори та інтерорецептори. Екстерорецептори сприймають подразнення зовнішнього середовища. До них відносяться сприйняті клітини сітківки ока, вуха, рецептори шкіри, органів нюху, смаку. Інтерорецептори розташовані у тканинах внутрішніх органів (серця, печінки, нирок, кровоносних судин та ін.) та сприймають зміни внутрішнього середовища організму. Пропріорецептори перебувають у м’язах і сприймають скорочення і розтягнення мускулатури, тобто. сигналізують про положення та рухи тіла.

У рецепторах при дії відповідних подразників певної сили та часу дії виникає процес збудження. Порушення, що виникло з рецепторів, передається в центральну нервову систему по доцентрових нервових волокнах. У центральній нервовій системі за рахунок вставних нейронів рефлекс із вузькомісного акта перетворюється на цілісну діяльність нервової системи. У центральній нервовій системі відбувається обробка сигналів, що надійшли, і передача імпульсів на відцентрові нервові волокна.

Виконавчий орган, діяльність якого змінюється внаслідок рефлексу, називають ефектором. Шлях, яким проходять нервові імпульси від рецептора до виконавчого органу, називають рефлекторною дугою. Це матеріальне підґрунтя рефлексу.

Говорячи про рефлекторну дугу, треба мати на увазі, що будь-який рефлекторний акт здійснюється за участю великої кількості нейронів. Дво- або тринейронна дуга рефлексу всього лише схема. Насправді рефлекс виникає при подразненні не одного, а багатьох рецепторів, розташованих у тій чи іншій ділянці тіла. Нервові імпульси при будь-якому рефлекторному акті, приходячи до центральної нервової системи, широко поширюються у ній, доходячи до різних відділів. Тому правильніше говорити, що структурну основу рефлекторних реакцій складають нейронні ланцюги з доцентрових, центральних, або вставкових, і відцентрових нейронів. У зв’язку з тим, що в будь-якому рефлекторному акті беруть участь групи нейронів, що передають імпульси в різні відділи мозку, в рефлекторну реакцію залучається весь організм. Якщо вас несподівано вкололи шпилькою в руку, ви негайно її відсмикнете. Це рефлекторна реакція. Але при цьому не лише скоротяться м’язи руки. Зміниться дихання, діяльність серцево-судинної системи. Ви словами, відреагуєте на несподіваний укол. У реакцію у відповідь включився практично весь організм. Рефлекторний акт – координована реакція всього організму. 2

Між центральною нервовою системою та робітниками, виконавчими органами існують як прямі, так і зворотні зв’язки. При дії подразника на рецептори з’являється рухова реакція. Внаслідок цієї реакції від ефекторних органів — м’язів нервові імпульси надходять у центральну нервову систему. Це вторинні аферентні (відцентрові) імпульси постійно сигналізують нервовим центрам про стан рухового апарату, і у відповідь на ці сигнали з центральної нервової системи до м’язів надходять нові імпульси, що включають наступну фазу руху або змінюють рух відповідно до умов діяльності. Отже, є кільцева взаємодія між регуляторами (нервовими центрами) і регульованими процесами, що дає підстави говорити не про рефлекторну дугу, а про рефлекторне кільце, або рефлекторний ланцюг.

Структура рефлекторного кільця значно відрізняється від структури рефлекторної дуги, сутнісно розімкнутої на периферії. У рефлекторному кільці є додаткові ланки у вигляді рецепторів виконавчого органу, аферентного нейрона та системи вставних нейронів, що передають вторинні аферентні імпульси на відцентрові нейрони рефлекторного кільця.

Вторинна аферентна імпульсація (зворотний зв’язок) дуже важлива у механізмах координації, яку здійснює нервова система. У хворих із порушеною чутливістю м’язів руху, особливо ходьба, втрачають плавність, стають некоординованими. Центральна нервова система у таких хворих втрачає контроль за рухами.

Завдяки зворотним зв’язкам ми можемо не лише судити про результати дії, а й вносити поправки до нашої діяльності, виправляти допущені помилки. Отже, щоб діяльність організму була координованою, забезпечувала потрібний ефект, недостатньо лише прямих зв’язків від мозку до робочого органу, важливі та зворотні зв’язки (робочі органи — мозок), якими йдуть імпульси, що сигналізують про правильність або помилковість виконуваної дії. Фізіологам відомо багато прикладів саморегуляції функцій в організмі за допомогою зворотних зв’язків: це підтримання артеріального тиску крові на постійному рівні за рахунок імпульсів, що надходять до центральної нервової системи від рецепторів кровоносних судин, або значення імпульсації від рецепторів легень та дихальних м’язів у регуляції дихання та ін.

Вчення про рефлекторну діяльність центральної нервової системи призвело до ставлення до нервовому центрі. Нервовим центром називають сукупність нейронів центральної нервової системи, що беруть участь у здійсненні певного рефлекторного анта чи регуляції тієї чи іншої функції.

Нервовий центр є складними функціональними об’єднаннями, «ансамблами» нейронів, розташованих у різних відділах центральної нервової системи, що узгоджуються у регуляції функцій та рефлекторних реакціях.

Нервові центри мають ряд характерних властивостей, що визначаються особливостями проведення збудження через синапси центральної нервової системи та структурою нейронних ланцюгів, що утворюють їх.

У центральній нервовій системі відзначається одностороннє проведення збудження. Це з особливостями синапсів; передача збудження в них можлива лише в одному напрямку — від нервового закінчення, де вивільняється при збудженні медіатор до постсинаптичної мембрани. У зворотному напрямку збуджуючий постсинаптичний потенціал не поширюється. 3

У синапс центральної нервової системи відзначається уповільнене проведення збудження. Відомо, що порушення нервових волокон проводиться швидко. У синапсах швидкість проведення збудження приблизно в 200 разів нижче за швидкість проведення збудження в нервовому волокні. Це пов’язано з тим, що при передачі імпульсу через синапс витрачається час на виділення медіатора нервовим закінченням у відповідь на імпульс; на дифузію медіатора через синоптичну щілину до постсинаптичної мембрани; на виникнення під впливом цього медіатора збудливого постсинаптичного потенціалу.

У центральній нервовій системі відбувається трансформація ритму імпульсів, що приходять до неї, у власний ритм. При цьому може відбуватися як урегулювання частоти імпульсів, що надходять до неї, так і почастішання їх. У відповідь на одиночне роздратування доцентрового нейрона центральна нервова система посилає по відцентровому нейрону серію імпульсів, що йдуть один за одним з певним інтервалом. Трансформація ритму пов’язані з особливостями передачі порушення через синапси. Для нервових центрів властиве явище сумації збудження. Ця властивість була вперше описана І.М. Сєченовим у 1863 році. Виявлено, що слабкі за силою подразнення не викликають видимої рефлекторної реакції центральної нервової системи. Рефлекторна відповідь може викликати лише подразник, який досяг граничної сили. Але якщо слабкий подразник діятиме одночасно на кілька рецепторних областей (наприклад, кілька ділянок шкіри) або слабкий подразник діятиме на рецептор багаторазово (довго), то рефлекторна реакція у відповідь виникне внаслідок складання, тобто. сумації, порушення.

В основі цього явища лежить процес підсумовування збудливих постсинаптичних потенціалів на тілі нейронів. Як правило, порція медіатора, що викидається нервовим закінченням у відповідь на одиночний імпульс, занадто мала, щоб викликати збудливий постсинаптичний потенціал, достатній для деполяризації мембрани нервової клітини. Така деполяризація можлива або у разі одночасного збудження кількох синапсів, розташованих на тілі нейрона, або при надходженні до одного і того ж синапс серії нервових імпульсів, що йдуть один за одним з коротким інтервалом. При цьому постсинаптичні потенціали підсумовуються один з одним, і в момент, коли сумарний потенціал досягає порогової величини, виникає потенціал дії, що поширюється. Рефлекторна реакція не припиняється відразу після припинення подразника, а ще якийсь період часу до робочого органу (ефектора) від центральної нервової системи продовжують надходити збудливі імпульси. Це – післядія. Післядія зазвичай буває тим тривалішим, чим сильніше роздратування і чим довше воно діяло на рецептори. На відміну від ізольованих нервових волокон, нервові центри легко втомлені. Стомлюваність нервових центрів проявляється у поступовому зниженні та зрештою повному припиненні рефлекторної відповіді при тривалому подразненні рецептора. Вважають, що стомлення нервових центрів пов’язане з порушенням передачі збудження у міжнейронних синапсах. При цьому відбувається зменшення запасів синтезованого медіатора в нервових закінченнях та зниження чутливості до медіатора постсинаптичної мембрани. 4

Після збудження центральної нервової системи ритмічним роздратуванням наступне роздратування викликає більший ефект або для підтримки колишнього рівня реакції у відповідь потрібна менша сила подальшого роздратування. Ця властивість нервових центрів одержала назву проторення. Полегшуючий ефект при торканні пояснюють тим, що при перших стимулах подразнення відбувається переміщення бульбашок медіатора ближче до пресинаптичної мембрани і при подальшому подразненні медіатор швидше виділяється в синаптічну щілину.

Безумовні рефлекси — вроджені реакцію певні впливу зовнішніх агентів, здійснювані з допомогою нервової системи. Термін «безумовний рефлекс» запроваджено І.П. Павловим.

Характерними рисами безумовних рефлексів є їх відносне сталість, вродженість і видова специфічність, і навіть те, що вони є основою і підкріплюючим чинником освіти умовних рефлексів. Сукупність Би. становить так звану нижчу нервову діяльність тварин, умовних — найвищу нервову діяльність.

Безумовні рефлекси поділяються на прості (харчові, оборонні, статеві, вісцеральні, сухожильні) та складні рефлекси (інстинкти, емоції). Деякі дослідники до Би. відносять і орієнтовні (орієнтовно-дослідні) рефлекси. Інстинктивна діяльність тварин (інстинкти) включає кілька етапів поведінки тварини, причому окремі етапи її виконання послідовно пов’язані один з одним на кшталт ланцюгового рефлексу.

Питання механізмах замикання безумовних рефлексів вивчений недостатньо. Відповідно до вчення І.П. Павлова про кірковому представництві Би. р., кожне безумовне роздратування, поряд з включенням підкіркових структур, викликає збудження нервових клітин та в корі великих півкуль головного мозку. Дослідження кіркових процесів за допомогою електрофізіологічних методів показали, що безумовний подразник приходить до кори головного мозку у формі генералізованого потоку збуджених збуджень. 5

З положення І.П. Павлова про нервовий центр як про морфофункціональну сукупність нервових утворень, розташованих у різних відділах центральної нервової системи, розроблено концепцію структурно-функціональної архітектури безумовних рефлексів. Центральна частина дуги безумовного рефлексу проходить через якусь одну частину центральної нервової системи, а є багатоповерхової і многоветвистой. Кожна гілка проходить через якийсь важливий відділ нервової системи: спинний мозок, довгастий мозок, середній мозок, кору головного мозку. Вища гілка, як кортикального представництва тієї чи іншої безумовного рефлексу, служить основою освіти умовних рефлексів. Еволюційно більш примітивним видам тварин властиві прості безумовні рефлекси та інстинкти, наприклад, у тварин, у яких роль набутих реакцій, що індивідуально виробляються, ще відносно мала і переважають вроджені, хоча і складні форми поведінки, спостерігається домінування сухожильних і лабіринтних рефлексів. З ускладненням структурної організації центральної нервової системи та прогресивним розвитком кори головного мозку значну роль набувають складні безумовні рефлекси та, зокрема, емоції.

Вивчення безумовних рефлексів має значення для клініки. Так, в умовах патології центральної нервової системи можуть з’являтися безумовні рефлекси, характерні для ранніх стадій онто- та філогенезу (смоктальний, хапальний, рефлекси Бабинського, Бехтерева та ін.), які можна розглядати як рудиментарні функції, тобто. функції, що існували раніше, але пригнічені у процесі філогенезу вищими відділами центральної нервової системи. При ураженні пірамідних шляхів ці функції відновлюються завдяки роз’єднанню між філогенетично стародавніми і пізніше розвиненими відділами центральної нервової системи.

Сукупність безумовних рефлексів, які забезпечують складні форми поведінки тварин, називається інстинктом. Наприклад, перельоти птахів, турбота про потомство, будівництво гребель бобрами. Однак тільки одних безумовних рефлексів організму недостатньо, щоб пристосуватися до умов навколишнього середовища, що змінюються. Такі пристрої здійснюються завдяки рефлексам, які І. П. Павлов в 1903 р назвав умовними. 6

Інстинкти дуже міцні. Складні форми поведінки, пов’язані з їх проявом, нерідко свідчать про їхнє високе пристосувальне значення. Наприклад, у цуценят з породи мисливських собак без попереднього навчання в умовах полювання виявляється у поведінці багато нюансів, характерних для тренованих тварин.

При зростанні та розвитку організму система безумовнорефлекторних зв’язків все ж таки виявляється обмеженою, інертною, нездатною забезпечити досить рухливі адаптаційні реакції відповідні коливанням зовнішнього та внутрішнього середовища. Більш досконала адаптація організму до умов існування, що постійно змінюються, відбувається завдяки умовнорефлекторним, тобто індивідуально набутим, реакціям. Умовнорефлекторні механізми головного мозку мають відношення до всіх видів діяльності організму (до соматичних та вегетативних функцій, до поведінки), забезпечуючи пристосувальні реакції, спрямовані на збереження цілісності та стабільності системи «організм-середовище». І. П. Павлов назвав умовний рефлекс тимчасовим зв’язком подразника з діяльністю у відповідь, що утворюється в організмі за певних умов. Тому в літературі замість терміна «умовний рефлекс» часто використовується термін «тимчасовий зв’язок», який включає і складніші прояви діяльності тварин і людини, які є цілими системами рефлексів і поведінковими актами.

Умовні рефлекси — індивідуально набуті складні пристосувальні реакції організму тварин і людини, що виникають за певних умов (звідси назва) на основі утворення тимчасового зв’язку між умовним (сигнальним) подразником і таким, що підкріплює цей подразник, безумовнорефлекторним актом. Здійснюються вищими відділами центральної нервової системи – кор голов утвореннями; формуються у процесі онтогенезу з урахуванням безумовних рефлексів. 7

Умовні рефлекси можуть формуватися будь-які роздратування будь-яких рецепторних полів. (Умовний харчовий рефлекс може бути вироблений на подразнення зорових, слухових, шкірних та інших рецепторів).

Розрізняють натуральні та штучні умовні рефлекси. Натуральні виробляються на природні сигнали, що супроводжують безумовний подразник (вид і запах їжі; вид і звуки, що видаються хижаком; команда до старту спортсмена). Натуральні умовні рефлекси виробляються у природних умовах і, зазвичай, зберігаються протягом усього життя. В експерименті на сигнали, не пов’язані з подразником (світло, дзвінок та ін.), Виробляються штучні умовні рефлекси. 8

Для утворення умовних рефлексів потрібні певні умови. Важливо, щоб індиферентний подразник, який стає умовним, передував (на 1–5 с) або збігався з дією безумовного. Якщо індиферентний подразник діє задовго до безумовного чи спочатку дається безумовний, та був умовний подразник, то умовний рефлекс не виробляється. Умовні рефлекси формуються та закріплюються лише після достатньої кількості повторних поєднань. Швидкість освіти і стійкість умовного рефлексу залежить від інтенсивності безумовної реакції (харчові умовні рефлекси швидше виробляються в голодної тварини). На утворення умовних рефлексів впливає і сила умовного подразника: на слабкі сигнали рефлекси виробляються складніше, ніж сильніші. У природних умовах рефлекси найчастіше утворюються на сигнали, що одночасно або послідовно подразнюють різноманітні рецептори. Такі умовні рефлекси називають комплексними. В експерименті при послідовному пред’явленні кількох сигналів виробляють умовні рефлекси першого, другого та наступних порядків.

Умовний рефлекс утворюється завдяки виникненню функціонального тимчасового зв’язку між центром у корі головного мозку, що сприймає умовний сигнал, та центром коркового представництва безумовного рефлексу. Коркове представництво безумовного рефлексу – це нервові клітини корі, які беруть участь у його виконанні. Наприклад, дуга безумовного слиновидільного рефлексу проходить через центр у довгастому мозку. При збудженні нейронів довгастого мозку імпульси поширюються по висхідних шляхах, доходять до нейронів кіркового представництва в лобовій частці, активують їх і зворотними шляхами повертаються до центру безумовного рефлексу. При порушенні роботи кіркового представництва слиновиділення стає слабким, менш точним і швидко припиняється. При одночасному подразненні органу слуху сигнали надходять у центр слуху скроневої частки активують його. Таким чином, у корі головного мозку виникають одночасно дві групи збуджених нейронів: нейрони коркового представництва слиновидільного рефлексу та центру слуху. Завдяки цьому між ними формується новий функціональний зв’язок, який у міру повторення закріплюється.

Безумовні рефлекси – вроджені реакції організму, вони сформувалися і закріпилися у процесі еволюції і передаються у спадок. Умовні рефлекси виникають, закріплюються, згасають протягом життя та є індивідуальними. Безумовні рефлекси є видовими, тобто. вони виявляються у всіх особин цього виду. Умовні рефлекси можуть бути вироблені в одних особин даного виду, а в інших можуть бути відсутніми. Безумовні рефлекси не вимагають спеціальних умов свого виникнення; вони, безумовно, виникають, якщо певні рецептори подіють адекватні подразники. Умовні рефлекси для своєї освіти вимагають спеціальних умов, вони можуть утворюватися на будь-які подразники (оптимальної сили та тривалості) з будь-якого рецептивного поля.

Безумовні рефлекси щодо постійні, стоїки, незмінні та зберігаються протягом усього життя. Умовні рефлекси мінливі і рухливіші. 9

У здійсненні безумовних рефлексів беруть участь переважно підкіркові відділи центральної нервової системи. Ці рефлекси можуть здійснюватися у вищих тварин і після видалення кори великих півкуль. Хоча вдалося показати, що після видалення кори великих півкуль характер, перебіг безумовно-рефлекторних реакцій змінюється, це дало підставу говорити про кіркове представництво безумовного рефлексу. Умовні рефлекси у вищих тварин є функцією кори мозку.

Зміна безумовних рефлексів кожної людини в залежності від віку так само запрограмована, як і заміна молочних зубів постійними. Вона пояснюється кількома причинами.

На момент народження в повному обсязі відділи нервової системи функціонують. Деякі нервові центри формуються пізніше. Так, більш давні системи (наприклад, екстрапірамідна) дозрівають раніше пірамідної, з якою пов’язані довільні рухи та дії. До рефлексів екстрапірамідної системи відносяться рефлекс Бабінського та рефлекс Робінзона. Якщо дорослій людині провести штрихову лінію вздовж підошви стопи, вона зігне пальці, а дитина розігне їх — вони утворюють фігуру, що нагадує віяло. Будь-який дотик до долоні дитини викликає стиснення руки в кулачок. У недоношених дітей воно може бути настільки сильним, що деякі немовлята можуть утримувати свою вагу, якщо їм дати захопити руками ціпок, а потім підняти ціпок разом з дитиною.

Друга причина зміни рефлексів пов’язана з екологічною пристосованістю організмів до тих можливостей, які дитина має в тому чи іншому віці. Коли дитина починає тримати голову, то при її «падінні» (а це відбувається щоразу, коли дитина втомлюється) голова повертається убік, і вона не втикається ротом і носом у ліжко. Інакше дитина могла б задихнутися. Після того, як довільні рухи стають доступними дитині, цей рефлекс згасає.

Статеві рефлекси також виникають не відразу — вони багато в чому залежать від віку.

При народженні людини або будь-якої наземної ссавці слід певний ланцюжок рефлексів, що становлять інстинкт: народження — накопичення вуглекислого газу в крові новонародженого — вдих.

У бегемотів, які зазвичай народжують своїх дитинчат у воді, ланцюжок рефлексів дещо інший: народження — накопичення вуглекислого газу в крові — спливання на поверхню — вдих. Незнання цього спричинило загибель народженого в неволі дитинча бегемота. Співробітників цього зоопарку дуже стурбувало, що новонароджене дитинча довго не показувалося з води. Вони вирішили спустити воду, щоб його врятувати, але тим самим занапастили дитинча. Йому не дали спливти – і вдих унеможливився. Іншими словами, було порушено ланцюжок рефлексів – викреслено середню ланку.

В одному ряду – зображення голів дорослих тварин, а в другому – голів їхніх дитинчат. Учні повинні відповісти на запитання, який ряд їм симпатичніший.

Практика показала, що дитинчата викликають більше симпатій.

Сигнальні стимули дитинчат, які викликають батьківські рефлекси. Справа – дорослі форми тих самих видів тварин і людини.

Безумовні рефлекси разом із умовними здійснюють пристосованість організмів до умов життя.

Прикладами безумовних рефлексів є: харчові, оборонні, статеві, саморегуляція функцій органів прокуратури та систем, больові, ковтання, блювання, чхання, кашлю, моргання та інших. У перші моменти після народження дитина здатна дихати, харчуватися у вигляді ссання тощо. 10

Уміння володіти переважно правою чи лівою рукою – також безумовний рефлекс. Так звані інстинкти не що інше, як складні комплекси різноманітних рефлексів. Деякі безумовні рефлекси використовуються в медицині для визначення стану здоров’я людей: колінний, ахіллів, черевні, миготливий, підошовний, смоктальний та ін. З них колінний рефлекс відомий, напевно, кожному, хто був у лікаря-невропатолога. Лікар вдаряє спеціальним молоточком по сухожиллю м’яза, нижче надколінка. При цьому розгинається гомілка в колінному суглобі. Так само викликають ахіллів рефлекс: удар по ахиловому сухожиллю викликає підошовне згинання стопи. Черевні рефлекси проявляються у вигляді зсувів черевної стінки у відповідь на штрихові подразнення шкіри живота. Миготливий рефлекс проявляється скороченням кругових м’язів очей при освітленні або раптовій появі предмета в полі зору. За цими та іншими рефлексами лікар судить про стан нервової системи.

Протягом життя вроджені рефлекси здатні змінюватися і стають важко пізнаваними. Слід зазначити, що з людини, на відміну тварин, безумовні рефлекси виявляються з участю кори великого мозку.

Рефлекторна діяльність нервової системи, що складається з безумовних та умовних рефлексів, обумовлює все різноманіття функцій організму, включаючи пам’ять, мислення та поведінку.

Досконале пристосування організму до довкілля здійснюється у вигляді освіти і зникнення різних умовних рефлексів. Мінливість, обумовленість факторами зовнішнього і внутрішнього середовища організму і тимчасовість умовних рефлексів мають виключно важливе біологічне значення, забезпечуючи гнучкість і точність пристосування організму до навколишнього середовища. Сигнальний характер умовнорефлекторної діяльності дозволяє організму по одним, найчастіше віддаленим провісникам — умовним подразникам, прагнути завчасно до сприятливих для його існування умов і уникати несприятливих, а також незмірно розширює сприйняття предметів та подій навколишнього світу та діапазон діяльності. Роль безумовних рефлексів у Ст н. д. полягає не тільки в тому, що на їх основі виробляються зрештою всі умовні рефлекси, а й у тому, що безумовні рефлекси, особливо складні їх форми, виступають як концентроване вираження спадково закріпленого досвіду попередніх поколінь, як прояв генетичної пам’яті. 11

Відносне значення умовних та безумовних рефлексів у Ст н. д. змінюється у процесі історичного розвитку тваринного світу. У поведінці безхребетних та нижчих хребетних тварин уроджені форми нервової діяльності переважають над набутими; в процесі еволюції тварин перевагу поступово набувають набутих форм нервової діяльності, стаючи домінуючими формами Ст н. д. Причому самі ці форми зазнають суттєвих змін: умовні рефлекси безперервно ускладнюються і вдосконалюються, склад їх постійно збагачується, умовно-рефлекторна діяльність у цілому стає все більш досконалим та активним засобом пристосування до навколишнього середовища, тобто забезпечує можливість існування організму у все більш широкому діапазоні умов довкілля.

Змінювані умови довкілля вимагають постійного пристосування до них організму. Такі реакції у людини забезпечуються рефлекторною діяльністю нервової системи. У процесі еволюції виникли міцно закріплені рефлекси, що передаються у спадок, які забезпечують пристосувальні можливості організму, об’єднують і узгоджують його функції. Ці рефлекси І. П. Павлов назвав безумовними. Безумовні рефлекси — це вроджені реакції організму, закріплені та здійснювані з допомогою нервової системи. Вони повністю сформовані на момент народження, здійснюються готової на момент народження рефлекторної дугою, характерні всім представників цього виду. Безумовні рефлекси постійні та стійкі протягом життя, здійснюються за участю спинного мозку, стовбура та підкіркових ядер головного мозку. Біологічна роль цих рефлексів полягає в тому, що вони забезпечують функціонування організму відразу після народження, а надалі є основною для вироблення умовних рефлексів. Прикладами безумовних рефлексів можуть бути смоктання у новонароджених, миготіння, виділення слини при попаданні їжі в рот та ін.

Умовні рефлекси набуваються у процесі індивідуального розвитку організму протягом життя виходячи з взаємодії з довкіллям. Умовні рефлекси мінливі, можуть виникати, закріплюватися або втрачатися, якщо потреба у них зникає. Умовні рефлекси індивідуальні, рефлекс може бути в одних особин виду і бути відсутніми в інших. Ці рефлекси рухливі, можуть утворюватися у разі потреби при подразненні будь-яких рецепторних апаратів. Виробляються умовні рефлекси з участю кори великих півкуль мозку.

Біологічна роль умовного рефлексу полягає у розширенні діапазону пристосувальних можливостей організму до найрізноманітніших умов. Умовні рефлекси становлять основу навчання, виховання, розвитку мови та мислення у дитини, навичок трудової, суспільної та творчої діяльності людини.

1. Асратян Е. А., Нариси з фізіології умовних рефлексів, М., 2006.
2. Беленков Н. Ю., Умовний рефлекс та підкіркові утворення мозку, М., 2005.
3. Берітов І. С., Структура та функції кори великого мозку, М., 2005.
4. Коган А. Би., Електрофізіологічне дослідження центральних механізмів деяких складних рефлексів, М., 2004.
5. Конорскі Ю., Інтегративна діяльність мозку, пров. з англ., М., 2004.
6. Ліванов М. Н., Просторова організація процесів головного мозку, М., 2002.
7. Мілнер П., Фізіологічна психологія, пров. с. англ., М., 2003.
8. Павлов І. П., Полн. зібр. тр., т. 3, М. — Л. , 2006.
9. Електрична активність головного мозку при утворенні простих форм тимчасового зв’язку, М., 2006.

1 Анохін П. К., Біологія та нейрофізіологія умовного рефлексу, М., 2006.

2 Дмитрієв А. С., Фізіологія вищої нервової діяльності, М., 2006.

3 Воронін Л. Р., Курс лекцій з фізіології вищої нервової діяльності. М. 2006.

4 Фізіологія вищої нервової діяльності, ч. 1-2, Л., 2004.

5 Воронін Л. Р., Курс лекцій з фізіології вищої нервової діяльності. М. 2006.

6 Фізіологія вищої нервової діяльності, ч. 1-2, Л., 2004.

7 Руденко Л. П., Функціональна організація елементарних та складних форм умовно-рефлекторної діяльності, М., 2004.

8 Дмитрієв А. С., Фізіологія вищої нервової діяльності, М., 2006.

9 Воронін Л. Р., Курс лекцій з фізіології вищої нервової діяльності. М. 2006.

10 Фізіологія вищої нервової діяльності, ч. 1-2, Л., 2004.

11 Анохін П. К., Біологія та нейрофізіологія умовного рефлексу, М., 2006.

Інші схожі роботи, які можуть вас зацікавити.

Умовні та безумовні рефлекси властиві усьому тваринному світу.

У біології вони розглядаються як результат тривалого еволюційного процесу і є відповіддю центральної нервової системи на зовнішні впливи навколишнього середовища.

Вони забезпечують дуже швидку у відповідь той чи інший стимул, чим значно економлять ресурси нервової системи.

Класифікація рефлексів

У сучасній науці такі реакції описують за допомогою кількох класифікацій, що по-різному описують їх особливості.

Отже, вони бувають наступних видів:

1. Умовні та безумовні – залежно від того, як вони сформовані.
2. Екстерорецептивні (від «екстра» – зовнішні) – реакції зовнішніх рецепторів шкіри, слуху, нюху та зору. Інтерорецептивні (від «інтеро» – усередині) – реакції внутрішніх органів та систем. Пропріорецептивні (від «пропріо» – особливий) – реакції, пов’язані з відчуттям власного тіла у просторі та утворені взаємодією м’язів, сухожилля та суглобів. Це класифікація на кшталт рецепторів.
3. За типом ефекторів (зон рефлекторної відповіді на інформацію, зібрану рецепторами) виділяють: рухові та вегетативні.
4. Класифікація виходячи з певної біологічної ролі. Виділяють види, спрямовані на захист, харчування, орієнтування в середовищі та розмноження.
5. Моносинаптичні та полісинаптичні – залежно від складності нейронної структури.
6. За типом впливу виробляють збудливі та рефлекси гальмування.
7. І по тому, де розташовані рефлекторні дуги, виділяють мозкові (включені різні відділи головного мозку) та спинальні (включені нейрони спинного мозку).

Що таке умовний рефлекс

Це термін, що означає рефлекс, утворений внаслідок того, що одночасно протягом тривалого часу стимул, який не викликає жодної реакції, пред’являється з тим стимулом, який викликає якийсь певний безумовний рефлекс. Тобто рефлекторна відповідь у результаті поширюється на байдужий стимул.

Де розташовані центри умовних рефлексів

Оскільки це складніший продукт нервової системи, центральна частина нейронної дуги умовних рефлексів розташована у головному мозку, саме у корі великих півкуль.

Приклади умовних рефлексів

Найяскравіший і класичніший приклад – собака Павлова. Собакам пред’являвся шматок м’яса (це викликало виділення шлункового соку та слиновиділення) разом із включенням лампи. Через війну процес активізації травлення запускався, коли лампу включали.

Знайомий приклад із життя – почуття бадьорості від запаху кави. Кофеїн ще не безпосередньо впливає на нервову систему. Він поза організмом – у гуртку. Але включається почуття бадьорості лише від запаху.

Багато механічні дії та звички також є прикладами. Переставили меблі в кімнаті, а рука тягнеться в той бік, де раніше стояла шафа. Або кіт, який біжить до миски, коли чує шарудіння коробки з кормом.

Відмінність безумовних рефлексів від умовних

Відрізняються вони тим, що безумовні вроджені. Вони однакові всім тварин тієї чи іншої виду, оскільки передаються у спадок. Вони досить незмінні протягом усього життя людини чи тварини. З народження і завжди виникають у відповідь роздратування рецептора, а не виробляються.

Умовні здобуваються протягом життя, з досвідом у взаємодії із середовищем.Тому досить індивідуальні – залежно від цього, яких умовах проходило його формування. Вони непостійні протягом життя і можуть згаснути, якщо не отримують підкріплення.

Умовні та безумовні рефлекси – порівняльна таблиця

Відмінність інстинктів від безумовних рефлексів

Інстинкт, як і рефлекс, є біологічно важливою формою поведінки тварини. Тільки другий – це простий короткий у відповідь подразник, а інстинкт – складніша діяльність, яка має певна біологічна мета.

Безперечний рефлекс запускається завжди.А ось інстинкт — тільки в стані біологічної готовності організму і запустити ту чи іншу поведінку. Наприклад, шлюбна поведінка у птахів запускається лише у певний період року, коли виживання пташенят може бути максимальним.

Що характерно для безумовних рефлексів

Якщо коротко, то вони не можуть змінюватись протягом життя. Не відрізняються у різних тварин одного виду. Вони можуть зникнути чи перестати виникати у відповідь подразник.

Коли згасають умовні рефлекси

Згасання відбувається внаслідок того, що подразник (стимул) перестає збігатися за часом пред’явлення із тим подразником, який викликав реакцію. Потребують підкріплення. Інакше, не підкріплюючись, втрачають своє біологічне значення та згасають.

Безумовні рефлекси головного мозку

До них відносять такі види: миготливий, ковтальний, блювотний, орієнтовний, підтримки рівноваги, пов’язані з голодом та насиченням, гальмування руху в інерції (наприклад, при поштовху).

Порушення чи зникнення якогось із видів даних рефлексів може бути сигналом серйозних порушень у роботі мозку.

Відсмикування руки від гарячого предмета це приклад якого рефлексу

Приклад больової реакції — відсмикування руки від гарячого чайника. Це безумовний вигляд, відповідна реакція організму на небезпечний вплив середовища

Миготливий рефлекс — умовний чи безумовний

Миготлива реакція – це безумовний вигляд. Він виникає внаслідок сухості ока та для захисту від механічного пошкодження. Є у всіх тварин та людини.

Слиновиділення у людини побачивши лимон – який рефлекс

Це умовний вигляд. Він утворюється завдяки тому, що насичений смак лимона провокує слиновиділення настільки часто і сильно, що в результаті простого погляду на нього (і навіть спогади про нього) запускається реакція у відповідь.

Як виробити умовний рефлекс у людини

У людини, на відміну тварини, умовний вигляд виробляється швидше. Але всім механізм єдиний – спільне пред’явлення стимулів. Одного, що викликає безумовний рефлекс, та іншого – індиферентного.

Наприклад, для підлітка, що впав з велосипеда під якусь конкретну музику, надалі виникають неприємні почуття під цю музику можуть стати придбанням умовного рефлексу.

Яка роль умовних рефлексів у житті тварини

Вони дають можливість тварині з регідними, незмінними безумовними реакціями та інстинктами адаптуватися до умов, які постійно змінюються.

На рівні всього виду – це можливість жити на найбільших територіях з різними погодними умовами, з різним рівнем забезпечення їжею. Загалом, вони дають можливість гнучко реагувати та підлаштовуватися під середовище.

Висновок

Безумовні та умовні реакції дуже важливі для виживання тварини. Але саме у взаємодії вони дозволяють адаптуватися, розмножуватися та вирощувати максимально здорове потомство.

Рефлексами (від латинського слота reflexus — відбитий) називають реакції реакції організму на подразнення рецепторів. У рецепторах виникають нервові імпульси, які за відчутними (центрогідними) нейронами надходять у центральну нервову систему. Там отримана інформація обробляється вставковими нейронами, після чого збуджуються рухові (відцентрові) нейрони та нервові імпульси приводять у дію виконавчі органи — м’язи чи залози. Вставковими називають нейрони, тіла та відростки яких не виходять за межі центральної нервової системи. Шлях, яким проходять нервові імпульси від рецептора до виконавчого органу, називається рефлекторною дугою.

Рефлекторні дії — це цілісні дії, створені задля задоволення певної потреби, у їжі, воді, безпеки та інших. Вони сприяють виживанню особини чи виду загалом. Їх класифікують на харчові, вододобувні, оборонні, статеві, орієнтовні, гніздобудівні та ін Є рефлекси, що встановлюють певний порядок (ієрархію) у стаді або зграї, і територіальні, що визначають територію, захоплену тією чи іншою особиною або зграєю.

Розрізняють позитивні рефлекси, коли подразник викликає певну діяльність, і негативні, гальмівні, при яких діяльність припиняється. До останніх, наприклад, відноситься пасивно-оборонний рефлекс у тварин, коли вони завмирають у разі хижака, незнайомому звуку.

Рефлекси грають виняткову роль підтримці сталості внутрішнього середовища організму, його гомеостазу. Так, наприклад, при підвищенні артеріального тиску відбувається рефлекторне уповільнення серцевої діяльності та розширення просвіту артерій, тому тиск знижується. При його сильному падінні виникають протилежні рефлекси, що посилюють і частішають скорочення серця і звужують просвіт артерій, в результаті тиск підвищується. Воно безперервно коливається навколо деякої постійної величини, яка називається фізіологічною константою. Ця величина обумовлена ​​генетично.

Відомий радянський фізіолог П. К. Анохін показав, що дії тварин та людини визначаються їхніми потребами. Наприклад, нестача води в організмі спочатку компенсується за рахунок внутрішніх резервів. Виникають рефлекси, що затримують втрату води в нирках, посилюється всмоктування води з кишечника і т. д. Якщо це не призводить до потрібного результату, в центрах головного мозку, що регулюють надходження води, виникає збудження і відчуття спраги. Це збудження викликає цілеспрямовану поведінку, пошук води. Завдяки прямим зв’язкам, нервовим імпульсам, що йдуть від мозку до виконавчих органів, забезпечуються необхідні дії (тварина знаходить і п’є воду), а завдяки зворотним зв’язкам, нервовим імпульсам, що йдуть у зворотному напрямку – від периферичних органів: ротової порожнини та шлунка – до мозку, інформує останній про результати дії. Так, під час пиття збуджується центр водного насичення, і коли спрага задоволена, відповідний центр загальмовується. Так здійснюється контролююча функція центральної нервової системи.

Великим досягненням фізіології стало відкриття І. П. Павловим умовних рефлексів.

Безумовні рефлекси є природжені, успадковані організмом реакцію впливу довкілля. Безумовні рефлекси характеризуються сталістю і залежить від навчання та особливих умов їх виникнення. Наприклад, на больове подразнення організм відповідає захисною реакцією. Спостерігається велика різноманітність безумовних рефлексів: оборонні, харчові, орієнтовні, статеві тощо.

Реакції, що у основі безумовних рефлексів у тварин, вироблялися тисячоліттями під час пристосування різних видів тварин до довкілля, у процесі боротьби за існування. Поступово в умовах тривалої еволюції безумовно-рефлекторні реакції, необхідні для задоволення біологічних потреб і збереження життєдіяльності організму, закріплювалися і передавались у спадок, а ті з безумовно-рефлекторних реакцій, які втрачали свою цінність для життя організму, втрачали свою мету. не відновлюючись.

Під впливом постійної зміни навколишнього середовища були потрібні більш міцні і досконалі форми реагування тварин, що забезпечують пристосування організму до умов життя, що змінилися. У процесі індивідуального розвитку високоорганізованих тварин утворюється особливий вид рефлексів, які І. П. Павлов назвав умовними.

Умовні рефлекси, набуті організмом за життя, забезпечують відповідну реакцію живого організму зміни у навколишньому середовищі і цій основі врівноваження організму із середовищем. На відміну від безумовних рефлексів, які зазвичай здійснюються нижчими відділами центральної нервової системи (спинним, довгим мозком, підкірковими вузлами), умовні рефлекси у високоорганізованих тварин і в людини здійснюються в основному вищим відділом центральної нервової системи (корою великих півкуль головного мозку).

Спостереження явища «психічної секреції» у собаки допомогло І. П. Павлову відкрити умовний рефлекс. Тварина, побачивши на відстані їжу, посилено виділяло слину ще до подачі їжі. Цей факт тлумачився по-різному. Сутність «психічної секреції» пояснив І. П. Павлов. Він встановив, що, по-перше, щоб у собаки почалося слиновиділення побачивши м’яса, вона повинна була раніше хоча б один раз його побачити і з’їсти. І, по-друге, будь-який подразник (наприклад, вид їжі, дзвінок, миготіння лампочки і т. д.) здатний викликати слиновиділення за умови збігу часу дії цього подразника та часу годівлі. Якщо, наприклад, годівлі постійно передував стукіт чашки, в якій знаходилася їжа, то завжди настав момент, коли на один стукіт у собаки починала виділятися слина. Реакції, що викликаються подразниками, раніше байдужими. І. П. Павлов назвав умовно-рефлекторними. Умовний рефлекс, зазначав І. П. Павлов, це явище фізіологічне, оскільки пов’язане з діяльністю центральної нервової системи, й те водночас — психологічне, оскільки є відбиток у мозку конкретних властивостей подразників із зовнішнього світу.

Умовні рефлекси у тварин у дослідах І. П. Павлова найчастіше вироблялися на основі харчового безумовного рефлексу, коли безумовним подразником служила їжа, а функцію умовного подразника виконував один з індиферентних (байдужих) але по відношенню до їжі подразників (світловий, звуковий і звуковий). .).

Розрізняють натуральні умовні подразники, які служать однією з ознак безумовних подразників (запах їжі, писк курчати для курки, що викликає у неї батьківський умовний рефлекс, писк миші для кішки та ін), і штучні умовні подразники, абсолютно не пов’язані з безумовно- (наприклад, лампочка, на світло якої виробили у собаки слиновидільний рефлекс, дзвін гонгу, на який збираються лосі на годівлю, та ін). Проте будь-який умовний рефлекс має сигнальне значення, і якщо умовний подразник його втрачає, то умовний рефлекс поступово згасає.

Бурий ведмідь – Ursus arctos L.

Бурий ведмідь в екосистемах регіону входить у конкурентні відносини з різними групами тварин. Конкуренція у споживанні жолудів та горіхів двох видів сосни особливо гостро проявляється з гімалайським ведмедем, кабаном, бурундуком, білкою.

Вітаміни та їх значення у житті людини

Вітаміни — група низькомолекулярних біологічно активних органічних сполук, різноманітної структури та складу, які необхідні для правильного розвитку та життєдіяльності організмів.

Вітаміни та їх роль в організмі

Харчова цінність продукту визначається вмістом у ньому білків, жирів, вуглеводів, мікро- та макроелементів, мінеральних речовин та вітамінів. Саме за вмістом вітамінів часто судять про користь продукту. Хоч як парадоксально…

Вища нервова діяльність організму

Рефлекс – основна форма нервової діяльності. У відповідь реакція організму на подразнення із зовнішнього або внутрішнього середовища, що здійснюється за участю центральної нервової системи, називається рефлексом. Шлях…

Дослідження функціональної системи та умовного рефлексу

Невдача Шеррінгтона у побудові провідної теорії іптегративної діяльності нервової системи залежала також від недотримання цієї умови. Зосередивши свою увагу на окремих деталях нервових координацій.

Кальцій як регулятор життя організму

Кальцій є життєво необхідним для людини елементом, без нього ми просто не могли б жити. Біологічна роль його в організмі величезна: 1. Кальцій в організмі сприяє нормальній роботі нервової системи, передачі нервових імпульсів.

Класифікація нервної системи та її будова

Умовний рефлекс — Умовний рефлекс — рефлекс, що утвориться при зближенні в годині будь-якого спочатку індиферентного подразника з наступною дією подразника, що викликає безумовний рефлекс. Термін умовний рефлекс пропозицій І.П. Павловим…

Лабораторна діагностика інтенсивності перекисного окиснення ліпідів

Системи, що беруть участь в утворенні АФК, та процеси, пов’язані з окислювальною альтерацією біологічних сполук, умовно об’єднані поняттям прооксидантна система.

Основи біології

Обов’язковою умовою існування будь-якого організму є постійний приплив поживних речовин і постійне виділення кінцевих продуктів хімічних реакцій, що відбуваються в клітинах організму.

Травлення в кишечнику

Значна частина тепла виробляється в м’язах і печінці при зниженні температури зовнішнього середовища.

Поняття про фізіологічні функції та їх регуляцію, нервово-рефлекторні та гуморальні механізми регуляції

Надниркові залози розташовані безпосередньо над нирками, де вони сидять, як ковпачки, на верхівці кожної нирки. Кожна залоза складається з двох чітко помітних частин: внутрішнього мозкового шару та зовнішньої оболонки, званої корою.

Уявлення про критерій істинності знання

Хіміки вивчають переважно поведінка матерії, що вони описують з урахуванням знань властивостей хімічних елементів та його сполук. Більшість цієї галузі знань інтерпретують, користуючись відомостями про молекули.

Роль та застосування вуглеводів

До водневих бактерій відносяться еубактерії, здатні отримувати енергію шляхом окислення молекулярного водню за участю О2, а всі речовини клітин будувати з вуглецю СО2. Водневі бактерії — хемолітоавтотрофи.

Роль мікроорганізмів у кругообігу хімічних елементів у природі

Кругообіг сірки здійснюється в результаті життєдіяльності бактерій, що окислюють або відновлюють її. Процеси відновлення сірки відбуваються кількома шляхами. Під впливом гнильних бактерій — клостридій.

Ладонно-подбородочный рефлекс: полезный клинический признак?

Текст статьи

Меню статьи

• Статья
  Текст
• Артикул
  информация
• Цитата
  Инструменты
• Поделиться
• Быстрое реагирование
• Артикул
  метрика
• Оповещения

PDF

Физические признаки

Ладонно-подбородочный рефлекс: полезный клинический признак?

Бесплатно

1. G Owen,
2. G P Mulley

1. Департамент медицины для пожилых людей, Университетская больница Святого Джеймса, Беккет -стрит, Leeds LS9 7TF, Великобритания

1. CORPECTENCE TO: PROFERS GULLE; graham. mulley{at}leedsth.nhs.uk

Abstract

Ладонно-подбородочный рефлекс, непроизвольное сокращение подбородочной мышцы, вызванное стимуляцией возвышения тенара, можно проверить легко и быстро. Его присутствие может насторожить клинициста о возможности церебральной патологии. Однако рефлекс часто присутствует у нормальных людей и может отсутствовать при болезненных состояниях. Таким образом, проверка только на наличие или отсутствие рефлекса не обладает ни специфичностью, ни чувствительностью. Сильное, устойчивое и легко воспроизводимое сокращение подбородочной мышцы, которое может быть вызвано стимуляцией других областей, кроме ладони, с большей вероятностью указывает на повреждение головного мозга.

• Palmomental Reflex
• ThenAr Eminence
• Клинические знаки
• Cerebral Pathology

http://dx.doi.org/10.1136/jnnp.73.2.113

СТАТИСТИКА С СТАТИСТИКА Если вы хотите повторно использовать часть или всю эту статью, воспользуйтесь приведенной ниже ссылкой, которая приведет вас к службе RightsLink Центра защиты авторских прав.

Вы сможете получить быструю цену и мгновенное разрешение на повторное использование контента различными способами.

• ладонно-подбородочный рефлекс
• возвышение тенара
• клинические признаки
• церебральная патология

Стимуляция возвышения тенара может вызвать непроизвольное сокращение подбородочной мышцы подбородка. Этот рефлекс известен как ладонно-подбородочный или ладонно-подбородочный рефлекс.

Этот рефлекс был впервые описан Маринеско и Радовичи в 1920 г. ¹ У молодого пациента с боковым амиотрофическим склерозом они наблюдали медленное, устойчивое сокращение ипсилатеральных мышц подбородка в ответ на поколачивание ладони булавкой или легкое прикосновение к возвышение тенара. Рефлекс также мог быть вызван стимуляцией других участков кожи или катетеризацией уретры, хотя реакция была менее выраженной. Сначала считалось, что этот рефлекс указывает на повреждение пирамидного тракта, но позже он был обнаружен у многих нормальных людей. ¹ Однако у здоровых людей было обнаружено, что триггер или область высвобождения ограничены ладонью, а реакция была более слабой, кратковременной и легко утомляемой.

Ладонно-подбородочный рефлекс описан в учебниках по неврологии и книгах по клиническому обследованию, ^{2, 3} , но некоторые авторы ставят под сомнение его диагностическую ценность. ⁴ Здесь мы рассматриваем данные об эпидемиологии, патофизиологии и клиническом значении ладонно-подбородочного рефлекса. Мы собрали эти данные из англоязычных статей, найденных в Medline, из библиографий всех найденных статей и из основополагающих публикаций Маринеско и Радовичи.

ЭПИДЕМИОЛОГИЯ

Рефлекс может присутствовать у здоровых людей всех возрастов. Распространенность ладонно-подбородочного рефлекса неизвестна из-за вариабельности средств, вызывающих рефлекс, и интерпретации его присутствия (таблица 1). Таблица 1

Примеры методов, используемых для выявления ладонно-подбородочного рефлекса ⁹ Показатели распространенности в возрастной группе от 50 до 60 лет и в возрастной группе от 80 до 90 лет составили 66% и 61% соответственно. Однако в исследование были включены только 18 человек в возрасте от 80 до 90 лет и 3 человека в возрасте старше 90 лет. Последующие исследования показали, что распространенность рефлекса падает в детстве, а затем увеличивается во взрослой жизни. ^{5, 10, 11} Заболевание встречается у 2,5–50% здоровых взрослых в возрасте от 20 до 60 лет. ^{1, 6, 7, 10– 14} Крупное японское исследование сообщило о соответствующих показателях распространенности 2,5% и 53,5% среди студентов и пожилых пациентов больниц. ⁸

КАК ВЫЗВАТЬ ПАЛЬМОМЕНТАЛЬНЫЙ РЕФЛЕКС

Со времени первоначального описания было предложено несколько методов вызова рефлекса. ¹ Большинство авторов предлагают поглаживать возвышение тенара в проксимально-дистальном направлении с помощью острого предмета, такого как заостренный конец рефлекторного молоточка, ключ, скрепка или ноготь. ^{6, 7, 11} Стимул должен вызывать дискомфорт, но не боль. Затем можно наблюдать сокращение ипсилатеральной, контралатеральной или обеих подбородочных мышц. ^{7, 8}

Другие вызывали рефлекс путем стимуляции возвышения гипотенара, ладонной поверхности большого пальца, предплечья, груди, живота или даже подошвы. ^{1, 13, 15, 16} Наличие такого большого рецептивного поля привело к предложению термина «ментальный рефлекс». ¹⁷ Более поздние исследования подтверждают, что триггерная зона рефлекса обычно ограничена ладонями здоровых людей, но может распространяться на гораздо большую площадь у неврологических пациентов. ^{13, 16}

КЛИНИЧЕСКИЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Существуют разные определения положительного ответа (таблица 1). Некоторые классифицируют его как электромиографическое обнаружение мышечной активности. ¹⁸ Другие определили стойкое сокращение подбородочной мышцы при пятой последовательной стимуляции как положительную реакцию. ⁸ Многие воспринимают видимое сокращение подбородочной мышцы как положительную реакцию. ^{6, 7, 13}

Рефлекс легко истощаем у здоровых людей, но менее утомляем при наличии неврологических заболеваний. ^{1, 7, 13} Предложены клинические классификации рефлекса, основанные на силе сокращения подбородочной мышцы. ¹⁰ Исследования подтвердили первоначальные наблюдения Маринеско и Радовичи; у здоровых людей реакция слабее, а у неврологических больных — сильнее. ⁷ Рефлекс может исчезнуть при восстановлении после субарахноидального кровоизлияния и субдуральной гематомы. ¹⁹ Наличие и сила реакции также варьируются в зависимости от уровня беспокойства или возбуждения человека. В исследовании армейских новобранцев наблюдалось увеличение частоты возникновения рефлекса непосредственно перед стрельбой из винтовки. ²⁰

Рефлекс не имеет значения для определения очага церебральной патологии. ¹⁹ Из девяти пациентов с односторонним ладонно-подбородочным рефлексом у пяти были двусторонние поражения, у двух — контралатеральные поражения и у двух — ипсилатеральные повреждения.

НЕЙРОФИЗИОЛОГИЧЕСКИЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Использование игольчатых электродов для регистрации потенциалов действия в скелетных мышцах (электромиография) показало повсеместное наличие ладонно-подбородочного рефлекса у пациентов и студентов-медиков-добровольцев. ¹⁷ Стимул достаточной силы вызывает сокращение подбородочной мышцы у всех субъектов.

Caccia et al. ¹⁸ предоставляют подробные электромиографические данные о ладонно-подбородочном рефлексе у добровольцев в возрасте от 23 до 48 лет. Они наблюдали рефлекс электромиографически, но не клинически у 16 ​​из 23 (70%) здоровых людей. Ипсилатеральный ответ был зарегистрирован у 13, двусторонний ответ у двух и контралатеральный ответ у одного. В большинстве случаев первый стимул вызывает раннюю (R1) и позднюю (R2) реакцию. Средние латентные периоды первого и второго ответов составили 30 мс и 112 мс соответственно. Стимулы, подаваемые с частотой 0,5 Гц, приводили к слиянию ответов на четвертый стимул. К 10-му стимулу реакция исчезала во всех случаях.

Широкий диапазон латентности может объясняться двумя разными нервными путями. ¹⁸ Общий афферентный путь состоит из кожных и мышечных рецепторов возвышения тенара и срединного нерва. Общий эфферентный путь включает двигательные ядра лицевого нерва. Более длительные латентные периоды могут включать таламус и моторную кору, а более короткие латентные периоды могут быть результатом интеграции рефлекса в стволе мозга. ¹⁸

Дальнейшее исследование изучало нейрофизиологические характеристики ладонно-подбородочного рефлекса у нелеченых и леченных пациентов с паркинсонизмом и контрольной группы того же возраста. ²¹ При стимуляции тенара и гипотенара различий между преобладанием рефлекса у пациентов и контрольной группы обнаружено не было. Частота привыкания и контралатерального ответа была одинаковой у пациентов с болезнью Паркинсона и в контрольной группе. У больных паркинсонизмом наблюдались более короткая латентность и продолжительность рефлекса. Стимуляция возвышения гипотенара у младших контролей в предыдущем электромиографическом исследовании не вызывала рефлекса. ¹⁸ Двусторонние или контралатеральные ответы чаще наблюдались у пациентов с паркинсонизмом, чем у молодых людей. ^{18, 21}

Эти наблюдения привели к предположению, что корковое торможение рефлекторных и перекрестных стволовых путей утрачивается с возрастом и болезненными состояниями. ^{18, 21}

ОСОБЫЕ ЗАБОЛЕВАНИЯ

Рефлекс чаще встречается у пациентов с такими неврологическими заболеваниями, как инсульт, рассеянный склероз, болезнь двигательных нейронов и опухоли головного мозга. ^{7, 8, 13, 19} Это также чаще встречается у тех, кто перенес тяжелые травмы головы. ¹⁹

Сообщается о высокой распространенности синдрома Дауна, ^{5, 22} СПИДа, ²³ и виброакустической болезни. ²⁴ (Виброакустическая болезнь — системное заболевание, вызванное воздействием большой амплитуды давления, низкочастотного шума. Заболевание характеризуется разрастанием внеклеточного матрикса соединительной ткани. Может привести к когнитивным нарушениям, нарушению равновесия и эпилепсии. ) К выводам первых двух исследований следует относиться с осторожностью, так как не было здоровых контролей. Наличие рефлекса не коррелирует с функциональной способностью в случаях синдрома Дауна, но рефлекс становится все более распространенным на прогрессирующих стадиях ВИЧ-инфекции. ²³

Некоторые сообщают о более высокой распространенности болезни Паркинсона, когда рефлекс становится более частым и сильным по мере увеличения степени акинезии. ^{25, 26} Другие обнаружили аналогичную распространенность болезни Паркинсона у здоровых людей. ²⁷ Huber и Paulson ²⁸ не смогли обнаружить изменения в распространенности рефлекса, связанного с приемом леводопы, но подтвердили, что рефлекс был более частым при распространенном заболевании.

ЛАДОННЫЙ РЕФЛЕКС В ПСИХИАТРИИ

Ладонно-подбородочный рефлекс чаще встречается у пациентов с органическими и функциональными психозами, чем у контрольной группы того же возраста. ²⁹ При обследовании больных шизофренией с поздней дискинезией и без нее не было выявлено существенных различий в распространенности ладонно-подбородочного рефлекса. ³⁰ Однако у пациентов с непроизвольными движениями чаще встречались носовой, корнеомандибулярный и глабеллярный рефлексы.

Несколько авторов изучали распространенность ладонно-подбородочного рефлекса у пациентов с деменцией. Исследование Полсона и Готлиба с участием 85 «старческих» пациентов со средним возрастом 62 года показало уровень распространенности 21%. ³¹ Зарегистрированные показатели распространенности болезни Альцгеймера колеблются от 2,5% ³² до 54%. ³³ В исследовании, сообщающем о более низком уровне распространенности, 41% участников жили дома, тогда как во втором исследовании все участники жили в доме престарелых. Однако в двух других исследованиях не удалось обнаружить связь между наличием и интенсивностью рефлекса с когнитивными и функциональными нарушениями. ^{34, 35} При обследовании 20 пациентов с сосудистой деменцией рефлекс присутствовал более чем у 70%. ³⁶

В крупном канадском исследовании изучались примитивные рефлексы 2900 пожилых людей. ³⁷ Ладонно-подбородочный рефлекс присутствовал у 7,8% людей с когнитивными нарушениями, у 15,8% людей с когнитивными нарушениями и у 25,8% людей с деменцией. Авторы пришли к выводу, что ладонно-подбородочный рефлекс недостаточно чувствителен, чтобы служить маркером деменции.

ПАЛЬМОМЕНТАЛЬНЫЙ РЕФЛЕКС У ДЕТЕЙ

Рефлекс может быть вызван у большинства маловесных недоношенных детей независимо от того, бодрствуют ли они, спят или находятся в коматозном состоянии. ³⁸ При электромиографическом исследовании 18 доношенных детей в возрасте от одного до шести дней рефлекс присутствовал двусторонне у 17 младенцев и односторонне у одного. ³⁹ Клиническое исследование младенцев между вторым и пятым днем ​​жизни показало, что рефлекс присутствовал у 25%. ⁷ Это контрастирует с исследованием младенцев в возрасте от 1 до 21 дня, которое предполагает уровень распространенности 6,6%, увеличивающийся до 13% после кормления. ¹¹ Другое клиническое исследование показало, что уровень распространенности составляет более 60% в период между рождением и двумя годами и снижается примерно до 10% в возрасте 9 лет.и 14. ⁵ Рефлекс имеет одинаковую распространенность у здоровых взрослых и подростков с поведенческими расстройствами. ⁴⁰

РЕЗЮМЕ

Ладонно-подбородочный рефлекс можно проверить легко и быстро. Его присутствие может насторожить клинициста о возможности церебральной патологии. Однако рефлекс часто присутствует у нормальных людей и может отсутствовать при болезненных состояниях. Таким образом, проверка только на наличие или отсутствие рефлекса не обладает ни специфичностью, ни чувствительностью. Сильное, устойчивое и легко воспроизводимое сокращение подбородочной мышцы, которое может быть вызвано стимуляцией других областей, кроме ладони, с большей вероятностью указывает на повреждение головного мозга.

ССЫЛКИ

1. ↵

   Marinesco G , Radovici A. Sur un reflexe cutane nouveau: reflexe palmo-mentonnier. Преподобный Нейрол 1920; 27: 237–40.

2. ↵

   Перила R . Мозг и клиническая неврология Баннистера . Оксфорд: Издательство Оксфордского университета, 1992.

   .
3. ↵

   Сваш М . Клинические методы Хатчисона . Лондон: У. Б. Сондерс, 19 лет.95.

4. ↵

   Whittle IR , Миллер Д. Д. Ладонно-подбородочный рефлекс. Surg Neurol1986;26:520–1.

5. ↵

   Little TM , Masotti RE. Ладонно-ментальный рефлекс у нормальных и умственно отсталых лиц. Dev Med Child Neurol1974;16:59–63.

6. ↵

   Джейкобс Л. , Госсман, Мэриленд. Три примитивных рефлекса у нормальных взрослых. Неврология1980;30:184–8.

7. ↵

   Marti-Vilalta JL , Graus F. Ладонно-подбородочный рефлекс: клиническое исследование 300 случаев. Евро Нейрол1984;23:12–6.

8. ↵

   Отомо Э . Ладонно-подбородочный рефлекс у пожилых людей. Гериатрия, 1965; 20:901–5.

9. ↵

   Радовичи А , Шатер М., Коэн Э. Le reflexe palmo-mentonnier chez les vieillards. Bull Soc Roum Neurol Psychiatr Psychol Endocrinol1933;5:187–189.

10. ↵

    Август Б , Миллер РБ. Клиническое значение ладонно-подбородочного рефлекса. JAMA1952;148:120–1.

11. ↵

    Маркс П , Решоп Дж. Клиническое значение ладонно-подбородочного рефлекса. Нейрохирург Rev1980;3:173-7.

12. Блейк JR , Kunkle EC. Ладонно-подбородочный рефлекс: клинико-физиологический анализ. Arch Neurol Psychiatr1951;65:337–45.

13. ↵

    Долби Массачусетс . Диагностическое значение ладонно-подбородочного рефлекса. Arch Neurol Scand1970;46:601–8.

14. ↵

    Браун Д.Л. , Смит Т.Л., Неппер Л.Е. Оценка пяти примитивных рефлексов у 240 молодых людей. Неврология1998;51:322.

15. ↵

    Браха С . Клиническое значение полликоментального рефлекса в невропатологии. J Нерв Мент Dis1958;127:91–5.

16. ↵

    Ансинк Дж.Дж. . Физиологическое и клиническое исследование четырех стволовых рефлексов. Неврология, 1962; 12:320–8.

17. ↵

    Рейс ДЖ . Ладонно-подбородочный рефлекс. Фрагмент общего ноцицептивного кожного рефлекса: физиологическое исследование у нормального человека. Arch Neurol1961;4:30–42.

18. ↵

    Качча MR , Осио М., Мангони А. Пальмоментальный рефлекс от механической стимуляции у нормального человека: нормативные данные. Электромиогр Clin Neurophysiol1991;31:151–6.

19. ↵

    Whittle IR , Миллер Д.Д. Клиническая полезность ладонно-подбородочного рефлекса. Med J Aust 1987; 146: 137–9.

20. ↵

    McDonald JK , Kelley JK, Brock LD, и др. . Вариабельность ладонно-подбородочного рефлекса. J Нерв Мент Dis1963;136:207–15.

21. ↵

    Caccia MR , Галимберти В., Валла П., и др. . Электрофизиология ладонно-подбородочного рефлекса у нормальных и больных паркинсонизмом. Электромиогр Clin Neurophysiol1996;36:9–13.

22. ↵

    Sand T , Mellgren SI, Hestnes A. Примитивные рефлексы при синдроме Дауна. J Ment Defic Res1983; 27:39–44.

23. ↵

    Howlett WP , Nkya WM, Kvale G, и др. . Морда и ладонно-подбородочные рефлексы при ВИЧ-инфекции в Танзании. Acta Neurol Scand1995;91:470–6.

24. ↵

    Martinho Pimenta AJF , Castelo Branco MSN, Castelo Branco NAA. Ладонно-подбородочный рефлекс при виброакустической болезни. Aviat Space Environ Med1999; 70 (3 приложения): A100–6.

25. ↵

    Мартенс де Нордхаут А , Дельвейд П.Дж. Ладонно-ментальный рефлекс при болезни Паркинсона: сравнение с нормальными субъектами и клиническая значимость. Arch Neurol1988;45:425–7.

26. ↵

    Vreeling FW , Verhey FRJ, Houx PJ, и др. . Примитивные рефлексы при болезни Паркинсона. J Neurol Neurosurg Psychiatry1993;56:1323–6.

27. ↵

    Госсман, доктор медицины , Джейкобс Л. Три примитивных рефлекса у пациентов с паркинсонизмом. Неврология1980;30:189–92.

28. ↵

    Хубер С.Дж. , Полсон Г.В. Влияние дофамина и тяжести заболевания на примитивные рефлексы при болезни Паркинсона. Евро Нейрол1989;29:141–4.

29. ↵

    Кешаван М.С. , Викрам Кумар Ю. , Чаннабасаванна С.М. Критическая оценка инфантильных рефлексов в психоневрологической диагностике. Индийская психиатрия, 1979; 21: 267–70.

30. ↵

    Юссеф HA , Уоддингтон JL. Примитивные (развивающие) рефлексы и диффузная церебральная дисфункция при шизофрении и биполярном эффективном расстройстве: чрезмерная представленность у пациентов с поздней дискинезией. Биологическая психиатрия, 1988; 23:791–6.

31. ↵

    Paulson G , Gottlieb G. Рефлексы развития: повторное появление фетальных и неонатальных рефлексов у пожилых пациентов. Мозг1968;9:137–52.

32. ↵

    Бернс А. , Джейкоби Р., Леви Р. Неврологические признаки болезни Альцгеймера. Возраст Старение 1991; 20:45–51.

33. ↵

    Basavaraju NG , Silverstone FA, Libow LS, и др. . Примитивные рефлексы и перцептивные сенсорные тесты у пожилых людей: их полезность при деменции. J Chronic Dis1981; 34: 367–77.

34. ↵

    Бакчин С , Лакомблез Л, Палиссон Е, и др. . Взаимосвязь между примитивными рефлексами, экстрапирамидными знаками, рефлекторной апраксией и тяжестью когнитивных нарушений при деменции альцгеймеровского типа. Acta Neurol Scand1989;79:38–46.

35. ↵

    Franssen E , Kluger A, Torossian CL, et al . Неврологический синдром тяжелой болезни Альцгеймера: связь с функциональным спадом. Arch Neurol1993;50:1029–39.

36. ↵

    Врилинг FW , Houx PJ, Jolles J, и др. . Примитивные рефлексы при болезни Альцгеймера и сосудистой деменции. J Geriatr Psychiatry Neurol1995;8:111–7.

37. ↵

    Хоган ДБ , Элби ЭМ. Примитивные релексы и слабоумие: результаты канадского исследования здоровья и старения. Возраст Старение 1995; 24: 375–81.

38. ↵

    Пармели АХ . Ладонно-подбородочный рефлекс у недоношенных детей. Dev Med Child Neurol1963;5:381–387.

39. ↵

    Caccia MR , Osio M, Tornaghi R, и др. . Электрофизиологические наблюдения ладонно-подбородочного рефлекса у нормальных новорожденных. Нейрофизиол Clin1990;20:455–62.

40. ↵

    Клеу Г . Пальмоментальные рефлексы у подростков с нарушениями поведения. Psychiatr Clin (Базель) 1970; 3:375–80.

Читать полный текст или скачать PDF:

Подписка

Войдите под своим именем пользователя и паролем

Для личных счетов ИЛИ менеджеров корпоративных счетов

Имя пользователя *

Пароль *

Забыли данные для входа? Зарегистрировать новую учетную запись?

Забыли имя пользователя или пароль?

генетических аспектов ладонно-ментального рефлекса на JSTOR

журнальная статья

Генетические аспекты ладонно-ментального рефлекса

К. АБЕ

Acta Genetica et Statistica Medica

Vol. 15, No. 3/4 (1965), стр. 327-336 (10 страниц)

Опубликовано: S. Karger AG

https://www.jstor.org/stable/45103711

Читать и скачивать

Войдите через свою школу или библиотеку

Альтернативные варианты доступа

Для независимых исследователей

Читать онлайн

Читать 100 статей в месяц бесплатно

Подписаться на JPASS

Неограниченное чтение + 10 загрузок

Чтение онлайн (бесплатно) основано на сканировании страниц, которое в настоящее время недоступно для программ чтения с экрана. Чтобы получить доступ к этой статье, обратитесь в службу поддержки пользователей JSTOR. Мы предоставим копию в формате PDF для программы чтения с экрана.

С помощью личного кабинета вы можете читать до 100 статей каждый месяц за бесплатных .

Начать

Уже есть учетная запись? Войти

Ежемесячный план

• Доступ ко всему в коллекции JPASS
• Читать полный текст каждой статьи
• Загрузите до 10 статей в формате PDF, чтобы сохранить их

$19,50/месяц Годовой план

• Доступ ко всему в коллекции JPASS
• Читать полный текст каждой статьи
• Загрузите до 120 статей в формате PDF, чтобы сохранить и сохранить

199 долларов в год

Предварительный просмотр

Предварительный просмотр

Abstract

Было проведено исследование, чтобы определить, существует ли генетический фактор, влияющий на ладонно-подбородочный рефлекс. Рефлекс исследовали у 402 случайно отобранных детей 3-летнего возраста и их матерей. Рефлекс был положительным у 33,3% детей и у 16,2% матерей, что может свидетельствовать о том, что около половины положительных детей становятся отрицательными по мере взросления. Положительный рефлекс был обнаружен в гораздо большей пропорции у матерей положительных детей, чем у матерей отрицательных детей. В ПМР-позитивных парах мать-ребенок отношение конкордантности-дискордантности в отношении латерализации рефлекса составило 31:5. У 5 из 6 пар одноплодных близнецов рефлекс был конкордантным. Генетический анализ данных свидетельствует о доминантном наследовании. Однако, поскольку выраженный, медленно истощающийся рефлекс редко встречается у нормальных взрослых и часто связан с каким-либо генерализованным поражением головного мозга, его присутствие не следует игнорировать как наследственное, клинически неважное явление, если только не исключены экзогенные факторы. Es wurde untersucht, ob ein genetischer Faktor den Palmomentalreflex (PMR) beeinflußt. Der Reflex wurde an 402 zufällig ausgewählten 3 Jahre alten Kindern und ihren Müttern geprüft. Bei 33% der Kinder und bei 16,2% der Mütter war der Reflex positiv, было так erklärt werden kann, daß ungefähr die Hälfte der Positiven Kinder negativ wird, sobald sie erwachsen sind. Ein Positiver Reflex fand sich bei einem wesentlich höheren Prozentsatz von Müttern Positiver Kinder, als von Müttern отрицательный Kinder. Bei PMR-positiven Mutter-Kind-Paaren war die Konkordanz-Diskordanz-Rate hinsichtlich der Latéralisation des Reflexes 31:5. Bei 5 von 6 eineiigen Zwillingspaaren war der Reflex konkordant. Die Genetische Analyze deutet auf eine доминирующий Vererbung. Da jedoch ein deutlicher, nicht schnell erschöpfbarer Reflex bei normalen Erwachsenen selten beobachtet wird und außerdem häufig mit generalisierten Cerebraldefekten verbunden ist, sollte sein Vorkommen nicht als ein erbliches und klinisch unwichtiges Phänomen außer acht gelassen werden, solange exogene Faktoren nicht sicher ausgeschlossen sind. Этюд, касающийся наследственности событий ладонно-ментального рефлекса (PMR). Ce réflexe a eté examiné chez 402 enfants de 3 ans et leurs mères. Il a été positif chez 33,3% des enfants et 16,2% des mères, ce qui laisse posser qu’environ la moitié des enfants positifs deviennent négatifs lorsqu’ils sont Adultes. La fréquence du réflexe positif est plus grande chez les mères ayant des enfants positifs que chez celles n’ayant que des enfants négatifs. Pour le réflexe PMR positif chez mères et enfants, la ratio: concordance et discordance, en tenant compte de la latéralisation, est de 31:5. Chez 5 des 6 пар de jumeaux univitellins, le réflexe était concordant. Cette проанализируйте генетическую фразу в пользу доминантной наследственности. Toutefois, comme le réflexe prononcé et lentement épuisable est rare chez l’adulte et parfois associé à des lésions cérébrales généralisées, sa présence ne devrait pas être négligée en tant que phénomène héréditaire sans importance clinique, aussi longtemps que des facteurs exogènes ne sont pas exclus .

Информация об издателе

Karger Publishers — международный издатель научного и медицинского контента, базирующийся в Базеле, Швейцария. Он является независимым и управляется семьей в четвертом поколении председателя и издателя Габриэллы Каргер. Karger постоянно развивается, идя в ногу с текущими разработками и изменениями в исследованиях и публикациях. Издательство предназначено для удовлетворения информационных потребностей научного сообщества, клиницистов и пациентов с публикациями высококачественного содержания и услуг в области медицинских наук.

Права и использование

Этот предмет является частью коллекции JSTOR.
Условия использования см. в наших Условиях использования
Acta Genetica et Statistica Medica © 1965 С. Каргер АГ
Запросить разрешения

Mental Reflex (Ewan Rill Remix) от Esthetique на Beatport

Трек

Ссылка:

Встроить:

художников Эстетика

Ремиксеры Эван Рилл

Выпускать
• 74″ data-ec-variant=»album» data-ec-id=»2072538″ data-ec-d1=»Esthetique, Vid Marjanovic, Reiklavik, Losless, Marc Pollen» data-ec-d2=»Ewan Rill»>

• Длина 7:10
• Вышел 2017-08-02
• ударов в минуту 123
• Ключ Ми ♭ мажор
• Жанр Прогрессивный дом
• Этикетка Величественные семейные отчеты

• Утопические тенденции Расширенный микс

  Аналоговая кухня

• Mahfoud» data-ec-creative=»Recommended Tracks» data-ec-brand=»Exploited» data-ec-category=»Tracks» data-ec-list=»Recommended Tracks» data-ec-price=»1.29″ data-ec-variant=»track» data-ec-id=»10604671″ data-ec-d1=»Mâhfoud, Yarni & Javi» data-ec-d3=»Melodic House & Techno»>

  Маленькая пьеса с подвигом. Махфуд Оригинальный микс

  Махфуд, Ярни и Хави

• Глотать Живое редактирование

  Монолинк

• 29″ data-ec-variant=»track» data-ec-id=»10161601″ data-ec-d1=»Clarian» data-ec-d2=»Michael Mayer» data-ec-d3=»Deep House»>

  Под прицелом Майкл Майер Ремикс

  Клариан

• Мысли Оригинальный микс

  Кнопка души, Машк

• 29″ data-ec-variant=»track» data-ec-id=»10140132″ data-ec-d1=»Sascha Sonido» data-ec-d2=»Lexer» data-ec-d3=»Deep House»>

  Следующий уровень Лексер Ремикс

  Саша Сонидо

• Как Жиль Саид Бен Бомер Ремикс

  Антон Дуран

• 29″ data-ec-variant=»track» data-ec-id=»10140130″ data-ec-d1=»Graumann» data-ec-d3=»Deep House»>

  Аден Оригинальный микс

  Грауманн

• Саботаже Дастин Нантайс Ремикс

  Антрим, Паула ОС

• 29″ data-ec-variant=»track» data-ec-id=»9642724″ data-ec-d1=»Desaturate» data-ec-d2=»Ewan Rill» data-ec-d3=»Progressive House»>

  Несосредоточенный Юэн Рилл Ремикс

  Обесцвечивание

• Денпасар Ник Мьюир Ремикс

  Дарин Эпсилон

• 29″ data-ec-variant=»track» data-ec-id=»9589495″ data-ec-d1=»Reboot» data-ec-d2=»Kolsch» data-ec-d3=»Techno (Peak Time / Driving)»>

  Просто держись Кёльш Даб Ремикс

  Перезагрузить

• Мельбурн Юэн Рилл Ремикс

  Атлантида Океан

• 29″ data-ec-variant=»track» data-ec-id=»9557055″ data-ec-d1=»Losless» data-ec-d2=»Ewan Rill» data-ec-d3=»Progressive House»>

  Ла Джааг Юэн Рилл Ремикс

  без потерь

• Гуарана Юэн Рилл Ремикс

  Рейклавик

• 29″ data-ec-variant=»track» data-ec-id=»9557053″ data-ec-d1=»Vid Marjanovic» data-ec-d2=»Ewan Rill» data-ec-d3=»Progressive House»>

  Горящие глаза Юэн Рилл Ремикс

  Вид Марьянович

• фанатик Оригинальный микс

  Юэн Рилл

• 29″ data-ec-variant=»track» data-ec-id=»9556996″ data-ec-d1=»Serge Landar» data-ec-d3=»Progressive House»>

  Водопад Оригинальный микс

  Серж Ландар

• Развертки Магитман Ремикс

  Воодушевление

• 29″ data-ec-variant=»track» data-ec-id=»9333347″ data-ec-d1=»Saive» data-ec-d3=»Progressive House»>

  Экспозиция Оригинальный микс

  Сохранить

Неврологический осмотр | Медицина Джона Хопкинса

Что такое неврологический осмотр?

Неврологический осмотр, также называемый неврологическим осмотром , представляет собой оценку нервной системы человека, которую можно провести в кабинете поставщика медицинских услуг. Это можно сделать с помощью инструментов, таких как фонари и рефлекторные молоточки. Обычно это не причиняет пациенту никакой боли. Нервная система состоит из головного, спинного мозга и нервов из этих областей. Этот экзамен включает в себя множество аспектов, в том числе оценку двигательных и сенсорных навыков, равновесия и координации, психического состояния (уровня осознания пациента и взаимодействия с окружающей средой), рефлексов и функционирования нервов. Объем обследования зависит от многих факторов, включая первоначальную проблему, с которой сталкивается пациент, возраст пациента и состояние пациента.

Зачем проводится неврологический осмотр?

Полная и тщательная оценка нервной системы человека важна, если есть основания полагать, что может быть основная проблема, или во время полного медицинского осмотра. Повреждение нервной системы может вызвать проблемы в повседневной жизни. Раннее выявление может помочь найти причину и уменьшить долгосрочные осложнения. Полный неврологический осмотр можно пройти:

• Во время планового медицинского осмотра

• после любого типа травмы

• , чтобы следовать прогрессированию болезни

• Если у человека есть какие -либо из следующих жалоб:

  • Головые боли

  • Blurry Vision

  • Изменение в поведении

    .

  • Усталость

  • Изменение равновесия или координации

  • Онемение или покалывание в руках или ногах

  • Снижение подвижности рук или ног

  • Повреждение головы, шеи или спины

  • лихорадка

  • Приступы

  • НЕДВИЖНЕНИЯ

  • Слабость

  • Treamor

  999
99999995999559 9005 9005 9000 9000 9009 90099 9000 9000

неврологический осмотр?

Во время неврологического осмотра поставщик медицинских услуг проверит функционирование нервной системы. Нервная система очень сложна и контролирует многие части тела. Нервная система состоит из головного мозга, спинного мозга, 12 нервов, отходящих от головного мозга, и нервов, отходящих от спинного мозга. Кровообращение к мозгу, возникающее из артерий на шее, также часто исследуется. У младенцев и детей младшего возраста неврологическое обследование включает измерение окружности головы. Ниже приводится обзор некоторых областей, которые можно проверить и оценить во время неврологического обследования:

• Психическое состояние. Психическое состояние (уровень сознания пациента и взаимодействие с окружающей средой) можно оценить, поговорив с пациентом и установив его или ее осведомленность о человеке, месте и времени. Человек также будет наблюдать за четкой речью и смыслом во время разговора. Обычно это делает лечащий врач пациента, просто наблюдая за пациентом во время обычных взаимодействий.

• Двигательная функция и баланс. Это можно проверить, попросив пациента толкать и тянуть руки медицинского работника руками и ногами. Равновесие можно проверить, оценив, как человек стоит и ходит, или попросив пациента стоять с закрытыми глазами, когда его осторожно толкают в одну или другую сторону. Суставы пациента также можно проверить просто с помощью пассивных (выполняемых врачом) и активных (выполняемых пациентом) движений.

• Сенсорный осмотр. Лечащий врач пациента может также провести сенсорный тест, который проверяет его или ее способность чувствовать. Это можно сделать с помощью различных инструментов: тупых игл, камертонов, спиртовых тампонов или других предметов. Медицинский работник может прикоснуться к ногам, рукам или другим частям тела пациента и попросить его или ее определить ощущение (например, горячее или холодное, острое или тупое).

• Рефлексы новорожденных и младенцев. Существуют различные типы рефлексов, которые можно проверить. У новорожденных и грудных детей рефлексы называются 9Оценивают 0912 младенческих рефлексов (или примитивных рефлексов ). Каждый из этих рефлексов исчезает в определенном возрасте по мере роста младенца. Эти рефлексы включают:

  • Мигание. Младенец закроет глаза в ответ на яркий свет.

  • Рефлекс Бабинского. При поглаживании стопы младенца пальцы ног вытягиваются вверх.

  • Ползание. Если ребенка положить на живот, он начнет ползать.

  • Рефлекс Моро (или рефлекс испуга). Быстрое изменение положения младенца заставит его выбрасывать ручки наружу, раскрывать кисти и запрокидывать голову.

  • Ладонный и подошвенный захват. Пальцы рук или ног младенца скручиваются вокруг пальца, помещенного в эту область.

• Рефлексы у детей старшего возраста и взрослых. Обычно их исследуют с помощью рефлекторного молоточка. Рефлекторный молоточек используется в разных точках тела для проверки многочисленных рефлексов, которые отмечаются по движению, которое вызывает молоточек.

• Оценка нервов головного мозга. Есть 12 главных нервов головного мозга, называемых черепными нервами . Во время полного неврологического обследования оценивается большинство из этих нервов, чтобы помочь определить функционирование головного мозга:

  • Черепной нерв I (обонятельный нерв). Это нерв обоняния. Пациента можно попросить идентифицировать различные запахи с закрытыми глазами.

  • Черепной нерв II (зрительный нерв). Этот нерв передает зрение в мозг. Можно провести визуальный тест и осмотреть глаз пациента с помощью специального света.

  • Черепной нерв III (глазодвигательный). Этот нерв отвечает за размер зрачка и определенные движения глаза. Лечащий врач пациента может осмотреть зрачок (черную часть глаза) с помощью фонарика и попросить пациента следить за светом в разных направлениях.

  • Черепной нерв IV (блоковый нерв). Этот нерв также помогает с движением глаз.

  • V черепной нерв (тройничный нерв). Этот нерв обеспечивает множество функций, в том числе способность чувствовать лицо во рту и двигать мышцы, участвующие в жевании. Лечащий врач может прикасаться к лицу пациента в разных областях и наблюдать за тем, как пациент кусает зубы.

  • Черепной нерв VI (отводящий нерв). Этот нерв помогает с движением глаз. Пациента можно попросить следить за светом или пальцем, чтобы двигать глазами.

  • Черепной нерв VII (лицевой нерв). Этот нерв отвечает за различные функции, в том числе за движение мышц лица и вкус. Пациента могут попросить определить различные вкусы (сладкий, кислый, горький), попросить улыбнуться, пошевелить щеками или показать зубы.

  • Черепной нерв VIII (слуховой нерв). Этот нерв является нервом слуха. Пациенту может быть проведена проверка слуха.

  • Черепной нерв IX (языкоглоточный нерв). Этот нерв связан со вкусом и глотанием. Еще раз пациента могут попросить определить различные вкусы на задней части языка. Можно проверить рвотный рефлекс.

  • Черепной нерв X (блуждающий нерв). Этот нерв в основном отвечает за способность глотать, рвотный рефлекс, некоторые вкусовые ощущения и часть речи. Пациента можно попросить сглотнуть, и можно использовать лезвие языка, чтобы вызвать рвотный рефлекс.

  • Черепной нерв XI (добавочный нерв). Этот нерв участвует в движении плеч и шеи. Пациента можно попросить повернуть голову из стороны в сторону, преодолевая легкое сопротивление, или пожать плечами.

  • XII черепной нерв (подъязычный нерв). Последний черепной нерв в основном отвечает за движение языка. Пациента могут попросить высунуть язык и говорить.

• Координационный экзамен:

  • Пациента можно попросить ходить нормально или по линии на полу.

  • Пациента можно попросить быстро постучать пальцами или ногой или коснуться чего-либо, например, своего носа с закрытыми глазами.

Goon — Mental Reflex: слова и песни

1997 | Музыкальная площадка

Гун | 01-01-1997

Общая продолжительность: 52 мин

org/MusicRecording» itemid=»/en/track/72110376″>

01	Экстремальный террор	Гун	Ментальный рефлекс			05:40
	Композиторы: Карстен Кройер
02	Паника	Гун	Ментальный рефлекс			05:36
	Композиторы: Карстен Кройер
03	Большой бит	Гун	Ментальный рефлекс		22 / 10″>	06:53
	Композиторы: Карстен Кройер
04	Ментальный рефлекс	Гун	Ментальный рефлекс			04:01
	Композиторы: Карстен Кройер
05	Супер Бластер	Гун	Ментальный рефлекс			05:20
	Композиторы: Карстен Кройер
06	вулканическая вспышка	Гун	Ментальный рефлекс		00 / 10″>	04:35
	Композиторы: Карстен Кройер
07	Международный	Гун	Ментальный рефлекс			04:55
	Композиторы: Карстен Кройер
08	Бас	Гун	Ментальный рефлекс			05:09
	Композиторы: Карстен Кройер
09	Анимированная маниакальная душа	Гун	Ментальный рефлекс		26 / 10″>	05:01
	Композиторы: Карстен Кройер
10	Действие	Гун	Ментальный рефлекс			05:12
	Композиторы: Карстен Кройер

РЕФЛЕКСНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ ПРИ ПРОЦЕДУРЕ ПОРАЖЕНИЯ ЭЛЕКТРИЧЕСКИМ ТОКОМ | Мозг

Фильтр поиска панели навигации МозгЭтот выпускЖурналы о мозгеНеврологияНеврологияКнигиЖурналыOxford Academic Термин поиска мобильного микросайта

Закрыть

Фильтр поиска панели навигации МозгЭтот выпускЖурналы о мозгеНеврологияНеврологияКнигиЖурналыOxford Academic Термин поиска на микросайте

Расширенный поиск

Журнальная статья

Получить доступ

Ф. Ф. КИНО

Ф. Ф. КИНО

Ищите другие работы этого автора на:

Оксфордский академический

пабмед

Google ученый

Мозг , том 66, выпуск 2, июнь 1943 г., страницы 152–161, https://doi.org/10.1093/brain/66.2.152

Опубликовано:

01 июня 1943 г.

3

3

Фильтр поиска панели навигации МозгЭтот выпускЖурналы о мозгеНеврологияНеврологияКнигиЖурналыOxford Academic Термин поиска мобильного микросайта

Закрыть

Фильтр поиска панели навигации МозгЭтот выпускЖурналы о мозгеНеврологияНеврологияКнигиЖурналыOxford Academic Термин поиска на микросайте

Расширенный поиск

Предварительный просмотр первой страницы статьи PDF

Закрыть

Этот контент доступен только в формате PDF.

© Издательство Оксфордского университета

© Oxford University Press

Раздел выпуска:

Статьи

В настоящее время у вас нет доступа к этой статье.

Скачать все слайды

Войти

Получить помощь с доступом

Получить помощь с доступом

Доступ для учреждений

Доступ к контенту в Oxford Academic часто предоставляется посредством институциональных подписок и покупок. Если вы являетесь членом учреждения с активной учетной записью, вы можете получить доступ к контенту одним из следующих способов:

Доступ на основе IP

Как правило, доступ предоставляется через институциональную сеть к диапазону IP-адресов. Эта аутентификация происходит автоматически, и невозможно выйти из учетной записи с IP-аутентификацией.

Войдите через свое учреждение

Выберите этот вариант, чтобы получить удаленный доступ за пределами вашего учреждения. Технология Shibboleth/Open Athens используется для обеспечения единого входа между веб-сайтом вашего учебного заведения и Oxford Academic.

1. Щелкните Войти через свое учреждение.
2. Выберите свое учреждение из предоставленного списка, после чего вы перейдете на веб-сайт вашего учреждения для входа.
3. Находясь на сайте учреждения, используйте учетные данные, предоставленные вашим учреждением. Не используйте личную учетную запись Oxford Academic.
4. После успешного входа вы вернетесь в Oxford Academic.

Если вашего учреждения нет в списке или вы не можете войти на веб-сайт своего учреждения, обратитесь к своему библиотекарю или администратору.

Войти с помощью читательского билета

Введите номер своего читательского билета, чтобы войти в систему. Если вы не можете войти в систему, обратитесь к своему библиотекарю.

Члены общества

Доступ члена общества к журналу достигается одним из следующих способов:

Войти через сайт сообщества

Многие общества предлагают единый вход между веб-сайтом общества и Oxford Academic. Если вы видите «Войти через сайт сообщества» на панели входа в журнале:

1. Щелкните Войти через сайт сообщества.
2. При посещении сайта общества используйте учетные данные, предоставленные этим обществом. Не используйте личную учетную запись Oxford Academic.
3. После успешного входа вы вернетесь в Oxford Academic.

Если у вас нет учетной записи сообщества или вы забыли свое имя пользователя или пароль, обратитесь в свое общество.

Вход через личный кабинет

Некоторые общества используют личные аккаунты Oxford Academic для предоставления доступа своим членам. Смотри ниже.

Личный кабинет

Личную учетную запись можно использовать для получения оповещений по электронной почте, сохранения результатов поиска, покупки контента и активации подписок.

Некоторые общества используют личные аккаунты Oxford Academic для предоставления доступа своим членам.

Просмотр учетных записей, вошедших в систему

Щелкните значок учетной записи в правом верхнем углу, чтобы:

• Просмотр вашей личной учетной записи и доступ к функциям управления учетной записью.
• Просмотр институциональных учетных записей, предоставляющих доступ.

Выполнен вход, но нет доступа к содержимому

Oxford Academic предлагает широкий ассортимент продукции. Подписка учреждения может не распространяться на контент, к которому вы пытаетесь получить доступ. Если вы считаете, что у вас должен быть доступ к этому контенту, обратитесь к своему библиотекарю.

Ведение счетов организаций

Для библиотекарей и администраторов ваша личная учетная запись также предоставляет доступ к управлению институциональной учетной записью. Здесь вы найдете параметры для просмотра и активации подписок, управления институциональными настройками и параметрами доступа, доступа к статистике использования и т. д.

Покупка

Стоимость подписки и заказ этого журнала

Варианты покупки книг и журналов в Oxford Academic

Кратковременный доступ

Чтобы приобрести краткосрочный доступ, войдите в свою учетную запись Oxford Academic выше.

У вас еще нет учетной записи Oxford Academic? регистр

РЕФЛЕКСНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ ПРИ ПРОЦЕДУРЕ ПОРАЖЕНИЯ ЭЛЕКТРИЧЕСКИМ ТОКОМ — 24-часовой доступ

ЕВРО €41,00

32 фунта стерлингов

52 доллара США.