Декларация прав людини: Всеобщая декларация прав человека (резюме)

Содержание

Загальна декларація прав людини | від 10.12.1948

Загальна декларація прав людини

Прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III)
Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року

Неофіційний переклад

Преамбула

Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім
членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних їх прав є основою
свободи, справедливості та загального миру: і

беручи до уваги, що зневажання і нехтування правами людини
призвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і що
створення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова і
переконань і будуть вільні від страху і нужди, проголошено як
високе прагнення людей; і

беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися
силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена

вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і
гноблення; і

беручи до уваги, що необхідно сприяти розвиткові дружніх
відносин між народами; і

беручи до уваги, що народи Об’єднаних Націй підтвердили в
Статуті ( 995_010 ) свою віру в основні права людини, в гідність і
цінність людської особи і в рівноправність чоловіків і жінок та
вирішили сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя
при більшій свободі; і

беручи до уваги, що держави-члени зобов’язались сприяти у
співробітництві з Організацією Об’єднаних Націй загальній повазі і
додержанню прав людини і основних свобод; і

беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав і
свобод має величезне значення для повного виконання цього
зобов’язання;

Генеральна Асамблея

проголошує цю Загальну декларацію прав людини як завдання, до

виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим,
щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі
цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і
свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних
прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і
здійснення їх як серед народів держав-членів Організації, так і
серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією.

Стаття 1

Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та
правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у
відношенні один до одного в дусі братерства.

Стаття 2

Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи,
проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри,

статі, мови, релігії, політичних або інших переконань,
національного чи соціального походження, майнового, станового або
іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого
розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного
статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно
від того, чи є ця територія незалежною, підопічною,
несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму
суверенітеті.

Стаття 3

Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту
недоторканність.

Стаття 4

Ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані;
рабство і работоргівля забороняються в усіх їх видах.

Стаття 5

Ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого,
нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження
і покарання.

Стаття 6

Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання
її правосуб’єктності.

Стаття 7

Всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої
різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на
рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю
Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої
дискримінації.

Стаття 8

Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах
компетентними національними судами в разі порушення її основних
прав, наданих їй конституцією або законом.

Стаття 9

Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або
вигнання.

Стаття 10

Кожна людина, для визначення її прав і обов’язків і для
встановлення обґрунтованості пред’явленого їй кримінального
обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб її
справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог
справедливості незалежним і безстороннім судом.

Стаття 11

1. Кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право
вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в
законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому

їй забезпечують усі можливості для захисту.

2. Ніхто не може бути засуджений за злочин на підставі
вчинення будь-якого діяння або за бездіяльність, які під час їх
вчинення не становили злочину за національними законами або за
міжнародним правом. Не може також накладатись покарання тяжче від
того, яке могло бути застосоване на час вчинення злочину.

Стаття 12

Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його
особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на
недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його
честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від
такого втручання або таких посягань.

Стаття 13

1. Кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі

місце проживання у межах кожної держави.

2. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи
й свою власну, і повертатися у свою країну.

Стаття 14

Кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в
інших країнах і користуватися цим притулком.

Це право не може бути використане в разі переслідування, яке
в дійсності ґрунтується на вчиненні неполітичного злочину, або
діяння, що суперечить цілям і принципам Організації Об’єднаних
Націй.

Стаття 15

1. Кожна людина має право на громадянство.

2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства
або права змінити своє громадянство.

Стаття 16

1. Чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без
будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії
одружуватися і засновувати сім’ю. Вони користуються однаковими
правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

2. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді
сторін, що одружуються.

3. Сім’я є природним і основним осередком суспільства і має
право на захист з боку суспільства та держави.

Стаття 17

1. Кожна людина має право володіти майном як одноособово, так
і разом з іншими.

2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Стаття 18

Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії;
це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і

свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово,
так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні,
богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів.

Стаття 19

Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх
виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися
своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати
інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних
кордонів.

Стаття 20

1. Кожна людина має право на свободу мирних зборів і
асоціацій.

2. Ніхто не може бути примушений вступати до будь-якої
асоціації.

Стаття 21

1. Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю
країною безпосередньо або через вільно обраних представників.

2. Кожна людина має право рівного доступу до державної служби
в своїй країні.

3. Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля
повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які
повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві
шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що
забезпечують свободу голосування.

Стаття 22

Кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне
забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її
гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній,
соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і
міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів

кожної держави.

Стаття 23

1. Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи,
на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від
безробіття.

2. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на
рівну оплату за рівну працю.

3. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну
винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її
сім’ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами
соціального забезпечення.

4. Кожна людина має право створювати професійні спілки і
входити до професійних спілок для захисту своїх інтересів.

Стаття 24

Кожна людина має право на відпочинок і дозвілля, включаючи
право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану
періодичну відпустку.

Стаття 25

1. Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи
їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне
обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров’я і
добробуту її самої та її сім’ї, і право на забезпечення в разі
безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого
випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї
обставини.

2. Материнство і дитинство дають право на особливе піклування
і допомогу. Всі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повинні
користуватися однаковим соціальним захистом.

Стаття 26

1. Кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути
безплатною, хоча б початкова і загальна. Початкова освіта повинна
бути обов’язковою. Технічна і професійна освіта повинна бути
загальнодоступною, а вища освіта повинна бути однаково доступною
для всіх на основі здібностей кожного.

2. Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської
особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Освіта
повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма
народами, расовими або релігійними групами і повинна сприяти
діяльності Організації Об’єднаних Націй по підтриманню миру.

3. Батьки мають право пріоритету у виборі виду освіти для
своїх малолітніх дітей.

Стаття 27

1. Кожна людина має право вільно брати участь у культурному
житті суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому
прогресі і користуватися його благами.

2. Кожна людина має право на захист її моральних і
матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних
або художніх праць, автором яких вона є.

Стаття 28

Кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок,
при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути
повністю здійснені.

Стаття 29

1. Кожна людина має обов’язки перед суспільством, у якому
тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

2. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна
зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно
з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод
інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського
порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

3. Здійснення цих прав і свобод ні в якому разі не повинно
суперечити цілям і принципам Організації Об’єднаних Націй.

Стаття 30

Ніщо у цій Декларації не може бути витлумачено як надання
будь-якій державі, групі осіб або окремим особам права займатися
будь-якою діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на знищення прав
і свобод, викладених у цій Декларації.

Всеукраїнський тиждень права або «30 заповідей» Загальної декларації прав людини – Головне управління Держгеокадастру в Одеській області

Загальна декларація прав людини – це рішення Генеральної Асамблеї ООН, яке є найавторитетнішим джерелом міжнародних норм щодо прав людини. Загальна декларація разом з Міжнародними пактами про права людини іноді позначається як Міжнародний Білль про права людини.

Загальна декларація прав людини прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року в паризькому палаці Шайо. Її перекладено принаймні 375 мовами й діалектами мов. Декларація була прямим наслідком досвіду Другої світової війни і вперше сформулювала ті права, які повинна мати кожна людина. Вона мала рекомендаційний характер, містила 30 статей, зміст яких був уточнений і розвинутий через інституції міжнародних угод, регіональних та національних конституцій та законів. «Міжнародний Білль про права людини» прийнято Генеральною Асамблеєю у 1966 році по затвердженні двох Міжнародних пактів: «Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права» та «Міжнародного пакту про громадянські і політичні права».

Україна ратифікувала ці пакти у 1973 році. Те ж саме зробили понад сто інших країн світу, які зобов’язалися привести своє національне законодавство у відповідність до прописаних у пактах вимог. Міжнародно-правові акти отримали верховенство над внутрішнім законодавством. І це надало можливість громадянину, чиї політичні чи громадянські права порушені, звернутися за захистом безпосередньо до Комітету з прав людини при ООН, якщо він вичерпав можливості захисту, надані національним законодавством. Якщо ж певне право людини не отримало конституційного закріплення з боку держави, воно визнається таким на основі міжнародних актів.

Отже, наведемо «30 заповідей» Загальної декларації прав людини:

Всi люди народжуються вiльними i рiвними у своїй гiдностi та правах. Вони надiленi розумом i совiстю i повиннi дiяти у вiдношеннi один до одного в дусi братерства.
Кожна людина повинна мати всi права i всi свободи, проголошені цією Декларацiєю, незалежно вiд раси, кольору шкiри, статi, мови, релiгiї, полiтичних або iнших переконань, нацiонального чи соцiального походження, майнового, станового або iншого становища. Крiм того, не повинно проводитися нiякого розрiзнення на основi полiтичного, правового або мiжнародного статусу країни або територiї, до якої людина належить, незалежно вiд того, чи є ця територiя незалежною чи обмеженою у своєму суверенiтетi.
Кожна людина має право на життя, на свободу i на особисту недоторканність.
Нiхто не повинен бути в рабствi або у пiдневiльному станi; рабство i работоргівля забороняються в усiх їх видах.
Нiхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження i покарання.
Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб’єктності.
Всi люди рiвнi перед законом i мають право, без будь-якої рiзницi, на рiвний їх захист законом. Усi люди мають право на рiвний захист вiд якої б то не було дискримiнацiї, що порушує Декларацiю, i вiд якого б то не було пiдбурювання до такої дискримiнацiї.
Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними нацiональними судами в разi порушення її основних прав, наданих їй Конституцiєю або законом.
Нiхто не може зазнавати безпiдставного арешту, затримання або вигнання.
Кожна людина, для визначення її прав i обов’язкiв i для встановлення обгрунтованостi пред’явленого їй кримiнального обвинувачення, має право, на основi повної рiвностi, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно i з додержанням усiх вимог справедливостi незалежним i безстороннiм судом.
Кожна людина, обвинувачена у вчиненнi злочину, має право вважатися невинною доти, поки її виннiсть не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усi можливостi для захисту. Нiхто не може бути засуджений за злочин на пiдставi вчинення будь-якого дiяння або за бездiяльнiсть, якi пiд час їх вчинення не становили злочину за національними законами або за мiжнародним правом. Не може також накладатись покарання тяжче вiд того, яке могло бути застосоване на час вчинення злочину.
Нiхто не може зазнавати безпiдставного втручання у його особисте i сiмейне життя, безпiдставного посягання на недоторканнiсть його житла, таємницю його кореспонденцiї або на його честь i репутацiю. Кожна людина має право на захист закону вiд такого втручання або таких посягань.
Кожна людина має право вiльно пересуватися i обирати собі мiсце проживання у межах кожної держави. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, i повертатися у свою країну.
Кожна людина має право шукати притулку від переслiдувань в iнших країнах i користуватися цим притулком.

Це право не може бути використане в разi переслiдування, яке в дійсності грунтується на вчиненнi не полiтичного злочину, або дiяння, що суперечить цiлям i принципам Органiзацiї Об’єднаних Нацiй.

Кожна людина має право на громадянство. Нiхто не може бути безпiдставно позбавлений громадянства або права змiнити своє громадянство.

16 Чоловiки i жiнки, якi досягли повнолiття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, нацiональностi або релiгiї одружуватися i засновувати сiм’ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження пiд час шлюбу та пiд час його розiрвання. Шлюб може укладатися тiльки при вiльнiй i повнiй згодi сторiн, що одружуються. Сiм’я є природним i основним осередком суспiльства i має право на захист з боку суспiльства та держави.

Кожна людина має право володiти майном як одноособово, так i разом з iншими. Нiхто не може бути безпiдставно позбавлений свого майна.
Кожна людина має право на свободу думки, совiстi i релiгiї; це право включає свободу змiнювати свою релiгiю або переконання i свободу сповiдувати свою релiгiю або переконання як одноособово, так i разом з iншими.
Кожна людина має право на свободу переконань i на вiльне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати i поширювати iнформацiю та iдеї будь-якими засобами i незалежно вiд державних кордонiв.
Кожна людина має право на свободу мирних зборiв i асоцiацiй. Нiхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоцiацiї.
Кожна людина має право брати участь в управлiннi своєю країною безпосередньо або через вiльно обраних представникiв. Кожна людина має право рiвного доступу до державної служби в своїй країнi. Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у перiодичних i не фальсифiкованих виборах, якi повиннi провадитись при загальному i рiвному виборчому правi шляхом таємного голосування або ж через інші рiвнозначнi форми, що забезпечують свободу голосування.
Кожна людина, як член суспiльства, має право на соцiальне забезпечення i на здійснення необхiдних для пiдтримання її гiдностi i для вiльного розвитку її особи прав у економiчнiй, соцiальнiй i культурнiй галузях за допомогою нацiональних зусиль i мiжнародного спiвробiтництва та вiдповiдно до структури i ресурсiв кожної держави.
Кожна людина має право на працю, на вільний вибiр роботи, на справедливi i сприятливi умови працi та на захист від безробiття. Кожна людина, без будь-якої дискримiнацiї, має право на гідну оплату за гідну працю. Кожний працюючий має право на справедливу i задовiльну винагороду, яка забезпечує гiдне iснування, її самої та її сiм’ї, i яка в разi необхiдностi доповнюється iншими засобами соцiального забезпечення. Кожна людина має право створювати професiйнi спiлки i входити до професiйних спiлок для захисту своїх iнтересiв.
Кожна людина має право на вiдпочинок i дозвiлля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану перiодичну вiдпустку.
Кожна людина має право на такий життєвий рiвень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхiдне соцiальне обслуговування, який є необхiдним для пiдтримання здоров’я i добробуту її самої та її сiм’ї, i право на забезпечення в разi безробiття, хвороби, iнвалiдностi, вдiвства, старостi чи iншого випадку втрати засобiв до iснування через незалежнi вiд неї обставини.

Материнство i дитинство дають право на особливе пiклування i допомогу. Всi дiти, народженi у шлюбi або поза шлюбом, повиннi користуватися однаковим соцiальним захистом.

Кожна людина має право на освiту. Освiта повинна бути безоплатною, хоча б початкова i загальна. Початкова освiта повинна бути обов’язковою. Технiчна i професiйна освiта повинна бути загальнодоступною, а вища освiта повинна бути однаково доступною для всiх на основi здiбностей кожного. Освiта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особистості i збiльшення поваги до прав людини i основних свобод. Освiта повинна сприяти взаєморозумiнню, терпимостi i дружбi мiж усiма народами, расовими або релiгiйними групами i повинна сприяти діяльності Органiзацiї Об’єднаних Нацiй по пiдтриманню миру. Батьки мають право прiоритету у виборi виду освiти для своїх малолiтнiх дiтей.
Кожна людина має право вiльно брати участь у культурному житті суспiльства, втiшатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресi i користуватися його благами. Кожна людина має право на захист її моральних i матеріальних iнтересiв, що є результатом наукових, лiтературних або художнiх праць, автором яких вона є.
Кожна людина має право на соцiальний i мiжнародний порядок, при якому права i свободи, викладенi в цiй Декларацiї, можуть бути повністю здiйсненi.
Кожна людина має обов’язки перед суспiльством, у якому тiльки й можливий вiльний i повний розвиток її особи. При здiйсненнi своїх прав i свобод кожна людина повинна зазнавати тiльки таких обмежень, якi встановленi законом виключно з метою забезпечення належного визнання i поваги прав i свобод iнших та забезпечення справедливих вимог моралi, громадського порядку i загального добробуту в демократичному суспiльствi. Здiйснення цих прав i свобод нi в якому разi не повинно суперечити цiлям i принципам Органiзацiї Об’єднаних Нацiй.
Нiщо у Загальній Декларацiї прав людини не може бути витлумачено як надання будь-якiй державi, групi осiб або окремим особам права займатися будь-якою дiяльнiстю або вчиняти дiї, спрямованi на знищення прав i свобод, викладених у Декларацiї.

Підсумовуючи наведене, слід відзначити, що Загальна декларація з прав людини направлена, зокрема, на: визнання гiдностi, яка властива всiм членам суспільства; справедливості та загального миру; охорону прав людини силою закону; сприяння розвитковi дружнiх вiдносин мiж народами.

ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ | Красилів РДА

Загальна декларація прав людини була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Цей документ є резолюцією, тобто згідно Статуту ООН має рекомендаційний, а не зобов’язуючий характер. Тому норми Загальної декларації прав людини спочатку розглядалися як норми-рекомендації. Але на сьогодні вони стали частиною міжнародного права. За період, що пройшов після ухвалення даної Декларації, на земній кулі відбулися великі зміни. Положення Загальної декларації прав людини стали завдяки практиці держав сприйматися як звичайно-правові еталони, згідно яких слід встановлювати національне законодавство. Ці положення стали також базою для закріплення їх в міжнародних договорах. Загальна декларація прав людини, разом із Статутом ООН, здійснила величезний вплив на подальшу нормотворчу (законодавчу і договірну) діяльність держав у сфері прав людини.

У Декларації:

1) встановлюється безпосередній зв’язок між досягненням справедливості і загального світу в міжнародних відносинах і визнанням рівних і невід’ємних прав людини. Зневага до прав людини вже привела до варварських актів, вона обурює совість людства. Порушення прав людини дестабілізували міжнародний стан, створюють загрозу безпеки держав. Пошана прав сприяє дружнім відносинам між народами;

2) визначається, що неодмінною умовою забезпечення прав людини є влада закону, тобто встановлення такого законодавчого режиму, який гарантує права людини, «щоб людина не була вимушена вдаватися, як останній засіб, до повстання проти тирана і пригноблення». Відомо, що влада закону знаходить широкий вираз в умовах правової держави і цивільного суспільства — чинниках забезпечення прав людини;

3) проводиться ідея про тісний зв’язок змісту Декларації із зобов’язанням держав — членів ООН сприяти загальній пошані і дотриманню прав людини. Тому «загальне розуміння характеру цих прав і свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов’язання». З урахуванням сказаного Генеральна Асамблея ООН «проголошує Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави».

Основні права і свободи, що містяться в Декларації, можна розбити на чотири групи.

Першу групу складають невід’ємні від людської особи права і свободи. Вони ґрунтуються на положенні про те, що «всі люди народжуються вільними і рівними в своїй гідності і правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні поступати у відношенні один одного у дусі братерства» (ст. 1). Згідно Декларації до невід’ємних прав і свобод людини відносяться: право на життя, на свободу і на особисту недоторканність (ст. 3). У ст. 4 встановлюється свобода від рабства — «ніхто не повинен міститися в рабстві або підневільному стані; рабство і работоргівля забороняються у всіх них видах». Стаття 5 забороняє тортури і жорстоку, нелюдяну або принижуюче людську гідність поводження і покарання. Декларація проголошує рівність всіх людей перед законом і їх право, без жодних виключень, на рівний захист закону (ст. 7). «Ніхто не може піддаватися довільному втручанню в його особисте і сімейне життя, посяганню на недоторканність його житла, таємницю кореспонденції або на його честь і репутацію» (ст. 12). До першої групи прав і свобод входять також положення, що стосуються гарантій правосуддя: право кожної людини на ефективне відновлення в правах компетентними національними суднами у разі порушення його основних прав, наданих йому конституцією або законом (ст. 8). «Ніхто не може бути підданий довільному арешту, затриманню або вигнанню» (ст. 9). Кожна людина для встановлення обґрунтованості пред’явленого йому кримінального звинувачення має право, щоб його справу було розглянуто гласно незалежним неупередженим судом (ст. 10). Людина має право вважатися невинною до тих пір, поки її вина не буде встановлена законним порядком шляхом судового розгляду, при якому їй забезпечуються всі можливості для захисту (ст. 11).

Історія
Концепція

Європейські філософи епохи Просвітництва розвинули теорію природного права, під впливом якої були сформульовані такі документи, як англійський Білль про права 1689, американський Білль про права та французька Декларація прав людини і громадянина.

Під час Другої світової війни потреба в прийнятті міжнародного білля щодо прав людини. У своєму звертанні до нації 1941 президент США Франклін Рузвельт закликав до захисту того, що він назвав істотними чотирма свободами: свободи слова, свободи совісті, свободи від страху та свободи від злиднів. Ця декларація відображала переконання початку 1940-их, за якими захист прав людини повинен був стати умовою мирних угод після закінчення війни. Статут ООН підтвердив віру в фундаментальні права, гідність і цінність людської істоти і зобов’язав усіх членів ООН забезпечити повагу й дотримання людських прав та основних свобод для всіх без розрізнення щодо раси, статі, мови чи релігії.

Коли після Другої світовій війні злочини Нацистської Німеччини стали відомими світовій громадськості, склався консенсус щодо того, що Статут ООН недостатньою чітко визначає права, про які йдеться. Виникла потреба прийняття загальної декларації, яка б уточнила перелік прав людини, щодо яких діяли б положення Статуту ООН.

За дорученням генерального секретаря ООН підготовку проекту Декларації очолив канадець Джон Петерс Гамфрі. Незадовго до того, як його призначили директором Відділу прав людини ООН. Для роботи над підготовкою документа, що спочатку мислився як міжнародний білль про права була утворена комісія з прав людини. Членство в комісії за задумом мало представляти все людство. До комісії ввійшли представники Австралії, Бельгії, Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки, Чилі, Китайської Республіки, Куби, Єгипту, Франції, Індії, Ірану, Лівану, Панами, Філіппін, Сполученого Королівства, Сполучених Штатів Америки, Радянського Союзу, Уругваю та Югославії.

Прийняття

Загальна декларація прав людини була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 з 40 голосами «за». Голосів «проти» не було, а 8 делегацій утрималися: Білоруська РСР, Чехословаччина, Польща, Українська РСР, Радянський Союз, Югославія, Південна Африка та Саудівська Аравія).

За декларацію проголосували: Афганістан, Аргентина, Австралія, Бельгія, Болівія, Бразилія, Бірма, Канада, Чилі, Китай, Колумбія, Куба, Данія, Домініканська Республіка, Еквадор, Єгипет, Сальвадор, Ефіопія, Франція, Греція, Гватемала, Гаїті, Ісландія, Індія, Іран, Ірак, Ліван, Ліберія, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Нова Зеландія, Нікарагуа, Норвегія, Пакистан, Панама, Парагвай, Перу, Філіппіни, Таїланд, Швеція, Сирія, Туреччина, Сполучене Королівство, Сполучені Штати Америки, Уругвай і Венесуела.

Незважаючи на значну роль канадця Джона Гамфрі в підготовці Декларації, канадський уряд спочатку утримався при голосуванні за прийняття проекту, однак проголосував за остаточний варіант.

9 грудня громадянин світу Ґеррі Девіс та його «Рада солідарності» зібрала на Зимовому велодромі 20 тис. парижан. «Рада солідарності» закликала до створення світового уряду, внаслідок чого країни комуністичного блоку утрималися при голосуванні, а не проголосували «проти». Хоча ідея світового уряду та демонтажу нації вигідна транснаціональним компаніям. Елеонора Рузвельт писала:
Ґеррі Девіс, юнак, який в Парижі як громадянин світу […] зумів отримати підтримку деяких інтелектуалів і навіть отримав телеграму від Альберта Ейнштейна, в якій говорилося, що ООН ще не досяг миру. ООН, звісно, огранізована не для того, щоб досягти миру. Це повинні зробити самі уряди. Але ООН покликана зберегти мир, і, на мою думку, робить це дедалі краще щодня […] Під час пленарного засідання Генеральної Асамблеї цей юнак намагався виголосити промову з балкону щодо того, наскільки некомпетентна ООН у вирішенні поставлених перед нею завдань. Наскільки краще було б, якби пан Девіс організував свою урядову організацію і започаткував міжнародний всесвітній уряд. Усі, хто пристав би до нього, довідалися б, що в них немає національності, а тому, не турбуючись про інтереси окремих країн, усі разом розвинули б… почуття цілковитої співпраці між усіма народами й готовність прийняти закони, затверджені їхнім надурядом.

Головний спеціаліст відділу

«Красилівське бюро правової допомоги” Мудь І.В.

Декларация о Дне прав человека и Неделе прав человека, 2021 г.

После опустошительной Второй мировой войны лидеры со всего мира объединились с общим видением, чтобы способствовать более безопасному будущему для всех наций путем обеспечения безопасности и продвижения права человека каждого и везде. 10 декабря 1948 года благодаря моральному лидерству и службе Элеоноры Рузвельт в качестве первого председателя Комиссии по правам человека мир сделал огромный шаг вперед, приняв Всеобщую декларацию прав человека (ВДПЧ).

Всеобщая декларация прав человека закрепляет права человека и основные свободы, присущие всем людям — независимо от того, кто они, откуда и кого любят. Это основополагающий документ, в котором провозглашается истина, которую слишком часто упускают из виду или игнорируют, — что «все люди рождаются свободными и равными в своем достоинстве и правах». Из корня этого универсального идеала выросли преобразующие договоры о правах человека и глобальное обязательство продвигать равенство и достоинство для всех как основу свободы, мира и справедливости. Нам как миру еще предстоит достичь этой цели, и мы должны продолжать наши усилия, чтобы согнуть дугу истории ближе к справедливости и общим ценностям, закрепленным во Всеобщей декларации прав человека. Точно так же, как мы выступали за признание всеобщих прав человека после Второй мировой войны, Соединенные Штаты сегодня остаются непоколебимыми в нашей приверженности продвижению прав человека для всех людей — и ведущему примеру не нашей силы, а силы нашей пример.

С момента вступления в должность моя администрация поставила права человека в центр наших приоритетов внутренней и внешней политики. Мы немедленно заявили о своем намерении вновь присоединиться к Совету по правам человека Организации Объединенных Наций, и при широкой поддержке международного сообщества наша страна была избрана на новый срок, начинающийся 1 января 2022 года. Как член Совета мы подчеркнем важность жизненно важное значение демократии, поскольку мы работаем над защитой прав человека и привлечением к ответственности тех, кто нарушает эти права и свободы. Мы будем и впредь сообщать о нарушениях прав человека, где бы они ни происходили, поддерживать смелых активистов, находящихся на переднем крае защиты основных свобод, и вкладывать средства в укрепление верховенства закона.

Как глобальный поборник демократии, мы также должны продолжать неустанную работу по укреплению нашей собственной демократии и построению более совершенного союза. Личный пример — один из самых мощных и убедительных инструментов внешней политики, имеющихся в нашем распоряжении. С первого дня моей администрации мы предприняли конкретные шаги, чтобы подтвердить наше моральное лидерство на мировой арене. В первый день своего пребывания в должности я подписал указ о продвижении расового равенства и поддержке малообеспеченных сообществ. В рамках наших раз в поколение инвестиций в физическую инфраструктуру нашей страны мы также укрепляем равноправный доступ к нашим общим ресурсам и окружающей среде, в том числе оказывая дополнительную поддержку исторически недостаточно обслуживаемым сообществам.

К сожалению, дискриминация и насилие — это проблемы, с которыми до сих пор сталкиваются слишком многие американцы в своих общинах. На протяжении всей истории нашей страны поколения чернокожих и коричневых американцев, представителей коренных народов, людей с ограниченными возможностями, американцев ЛГБТК+, иммигрантов, женщин и девочек, а также представителей религиозных, этнических и других исторически маргинализированных групп сталкивались с повышенными угрозами своим правам человека и достоинству. . Сегодня мы знаем, что наши усилия по защите прав человека во всем мире сильнее, потому что мы признаем и стремимся решить наши собственные исторические проблемы в рамках той же борьбы. Подавать пример означает честно говорить о прошлом, отстаивать истину и постоянно стремиться к лучшему.

В этом году, когда мы отмечаем День прав человека, моя администрация соберет мировых лидеров, организации гражданского общества и представителей частного сектора на первый Саммит за демократию. Работая вместе, мы вновь обязуемся содействовать соблюдению прав человека и бороться с растущими угрозами демократии, включая авторитаризм и коррупцию. Мы будем честно говорить о проблемах, с которыми мы сталкиваемся, и определим новые важные действия и обязательства для достижения наших общих целей.

Я призываю всех американцев хранить в своем сердце слова преподобного доктора Мартина Лютера Кинга-младшего: «несправедливость в любом месте является угрозой для справедливости в любом месте». Давайте все посвятим себя тому, чтобы приблизить нашу нацию и наш мир к будущему, в котором каждый человек свободен преследовать свои самые высокие мечты и полностью раскрывать свой потенциал.

ПОЭТОМУ Я, ДЖОЗЕФ Р. БАЙДЕН-МЛАДШИЙ, Президент Соединенных Штатов Америки, в силу полномочий, предоставленных мне Конституцией и законами Соединенных Штатов, настоящим провозглашаю 10 декабря 2021 г. как День прав человека, а неделю, начинающуюся 10 декабря 2021 года, как Неделю прав человека. Я призываю народ Соединенных Штатов отметить эти торжества соответствующими церемониями и мероприятиями.

В УДОСТОВЕРЕНИЕ ЧЕГО я приложил свою руку к настоящему
девятого декабря, в год Господа нашего две тысячи двадцать первый и Независимости Соединенных Штатов Америки двести сорок шестой.

ДЖОЗЕФ Р. БАЙДЕН МЛАДШИЙ.

День прав человека | GovInfo

Тема этого года «Восстановление лучше — отстаивание прав человека» связана с пандемией COVID-19 и содержит призыв к активизации преобразующих действий, которые будут способствовать лучшему восстановлению путем обеспечения соблюдения прав человека. к выздоровлению.

10 декабря 1948 года Генеральная Ассамблея Организации Объединенных Наций приняла Всеобщую декларацию прав человека (ВДПЧ) , и с тех пор 10 декабря ежегодно отмечается как День прав человека. Всеобщая декларация прав человека была первым универсальным стандартом достижений для всех людей и наций, утверждающим, что все люди имеют определенные неотъемлемые и неотъемлемые права на всеобщую защиту.

10 декабря 1949 года президент Трумэн издал первую президентскую декларацию о Дне прав человека (президентская декларация 2866, Федеральный регистр, том 14, № 238, 10 и 19 декабря).49), а в 1958 году президент Эйзенхауэр издал первую прокламацию о Неделе прав человека (Прокламация 3265, Федеральный регистр, том 23, № 230, 25 ноября 1958 года), которая проходила с 10 по 17 декабря.

«Принимая во внимание, что достижение основных прав мужчин и женщин во всем мире имеет важное значение для мира, к которому мы стремимся… Я, Гарри С. Трумэн, президент Соединенных Штатов Америки, настоящим определяю 10 декабря 1949 года и 10 декабря каждого последующего года отмечается как День прав человека Организации Объединенных Наций, и я призываю народ Соединенных Штатов отмечать этот день соответствующим образом». Президент Трумэн, Прокламация Дня прав человека, 10, 19 декабря49

Соответствующее законодательство и постановления

Закон о гражданских правах от 1964 г. , публичное право 88-352, 78 Stat. 241, вступил в силу 2 июля 1964 г.

Раздел VI Закона о гражданских правах 1964 г. запрещает дискриминацию по признаку расы, цвета кожи и национального происхождения в программах и мероприятиях, получающих федеральную финансовую помощь, кодифицированную в 42 U.S.C. 2000d и далее, и реализованы в 34 CFR Part 100 и 28 CFR 42.101 и след.
Раздел VII Закона о гражданских правах от 19 г.64 запрещает работодателям дискриминировать сотрудников по признаку пола, расы, цвета кожи, национального происхождения и религии (равные возможности трудоустройства), закреплено в 42 USC 2000e-2 и последующих и реализовано в 29 CFR 1600 и последующих.
Закон о дискриминации при беременности от 1978 г. (PDA) внес поправки в Раздел VII Закона о гражданских правах, запрещающие дискриминацию по признаку пола по признаку беременности, Публичный закон 95–555, 92 Stat. 2076, вступил в силу 31 октября 1978 г.
Статут Сборник Закона о гражданских правах с поправками (Примечание: этот сборник публичного права с поправками является неофициальным документом и не должен цитироваться в качестве юридического доказательства закона.)

Закон о дискриминации по возрасту при приеме на работу от 1967 г. (ADEA) защищает некоторых соискателей и сотрудников в возрасте 40 лет и старше от дискриминации по признаку возраста при найме, продвижении по службе, увольнении, компенсации или условиях, условиях или привилегиях найма, Публичное право 90–202, 81 стат. 602, введен в действие 15 декабря 1967 г., кодифицирован в 29USC 621 et seq., а также Сборник статутов Закона о дискриминации по возрасту при приеме на работу с поправками (Примечание. Этот сборник публичных законов с поправками является неофициальным документом и не должен цитироваться в качестве юридического доказательства закона.)

Закон о дискриминации по возрасту при приеме на работу от 1975 г. запрещает дискриминацию по возрасту в программах и мероприятиях, получающих федеральную финансовую помощь, Публичный закон 94-142, 89 Stat. 773, принятый 29 ноября 1975 г., кодифицированный в 42 U.S.C. 6101 и далее и реализованы в 34 CFR Part 110

Закон о равной оплате труда 1963 г. внес поправки в Закон о справедливых трудовых стандартах 1963 г., чтобы запретить работодателям и профсоюзам платить различную заработную плату в зависимости от пола, Публичный закон 88–38, 77 Stat. 56, принятый 10 июня 1963 г. и кодифицированный в 29 U.S.C. 203.

Раздел IX Поправок об образовании от 1972 г. запрещает дискриминацию по признаку пола в образовательных программах, Публичное право 94-142, 89 Стат. 773, принятый 29 ноября 1975 г., кодифицированный в 20 U.S.C. 1400 и последующие и реализованы в 34 CFR Part 106

Закон об американцах-инвалидах 1990 г. (ADA) запрещает дискриминацию по признаку инвалидности. Избранные законодательные и нормативные ресурсы см. в статье о Международном дне инвалидов.

Предлагаемые поисковые запросы

Слушания в Конгрессе по вопросам прав человека.
Судебные заключения США по делам о гражданских правах.
Постановления президента США в поддержку Дня или недели прав человека.

Связанные ресурсы

Посетите интернет-магазин GPO , чтобы заказать публикации, связанные с правами человека.
Ежегодные страновые отчеты Государственного департамента США о соблюдении прав человека.
Отдел Государственного департамента США по свободе Интернета, бизнесу и правам человека (IFBHR).

Статья первоначально опубликована 6 декабря 2017 года.

О статьях с избранным контентом . Эта серия статей предназначена для освещения контента, доступного в govinfo , связанный с различными национальными праздниками, памятными датами, годовщинами и многим другим. См. другие статьи с рекомендуемым содержанием.

Права человека – ООН-США

Поддержите Black Lives

75 лет назад защита прав человека была ключевой целью при основании Организации Объединенных Наций. Сегодня здесь, в США, права чернокожих американцев находятся под угрозой. Присоединяйтесь к нашим усилиям, чтобы положить конец расовой несправедливости, угнетению и узаконенному расизму в Америке.

Мы не успокоимся, пока не восторжествует правосудие. Прочитайте заявление UNA-USA, осуждающее жестокость полиции и сохраняющееся расовое неравенство.
Как общественная сеть, приверженная защите всеобщих прав человека, мы призываем наше сообщество к обучению, осмыслению и проведению содержательных дискуссий на тему расовой справедливости. Изучите Справочник по расовой справедливости UNA-USA.
Мы поддерживаем H.Con.Res.19 и S.Con.Res.6, резолюции Палаты представителей и Сената, которые призывают к формированию Комиссии США по установлению истины, расовому исцелению и трансформации. Попросите своих членов Конгресса поддержать жизнь чернокожих, поддержав эти резолюции.

Станьте борцом за права человека

Сейчас, как никогда раньше, мы должны отстаивать основные права и основные свободы дома и во всем мире. В партнерстве с Управлением ООН по правам человека (УВКПЧ) мы просим граждан, лидеров и правозащитников дать следующее обещание:

Я буду уважать ваши права, кем бы вы ни были. Я буду отстаивать ваши права, даже если я не согласен с вами.
Когда чьи-либо права человека нарушаются, права каждого подрываются, поэтому я ВСТАНУ.
Я повышу голос. Я приму меры. Я буду использовать свои права, чтобы отстаивать ваши права.

Подпишите обязательство

Принятая Организацией Объединенных Наций 10 декабря 1948 года Всеобщая декларация прав человека (ВДПЧ) является важным документом в истории прав человека. В нем впервые излагаются основные права человека, подлежащие всеобщей защите. Элеонора Рузвельт, бывший председатель правления UNA-USA и первопроходец, возглавляла редакционный комитет ВДПЧ и сыграла важную роль в ее принятии.

Прочитать Декларацию

В ноябре 2020 года Соединенные Штаты прошли «Универсальный периодический обзор» (УПО) своей внутренней ситуации с правами человека в Совете ООН по правам человека. В 2019 году кампус UNA-USA и отделения сообщества провели местные консультации по универсальному периодическому обзору (UPR), чтобы конструктивно определить повестку дня в отношении проблемы прав человека в Соединенных Штатах, сотрудничать с партнерами-единомышленниками из сообщества и помочь ускорить изменения в США через универсальный процесс ООН. Итоги этой консультации будут включены в официальный доклад Соединенных Штатов по универсальному периодическому обзору за 2020 год Совету ООН по правам человека.

Ознакомьтесь с нашими отчетами

ПРИСОЕДИНЯЙТЕСЬ

Добавьте свой голос в объявление

Распечатайте свой собственный знак селфи

Изучите ресурсы УВКПЧ

АООН-США и Управление ООН по правам человека (УВКПЧ) объединились для празднования 70-летия принятия Всеобщей декларации прав человека (ВДПЧ) в течение 2018 года. Эта годовщина приходится на поворотный момент в отношениях США и ООН. , поскольку политики на Капитолийском холме рассматривают сокращение финансирования, которое поставит под угрозу приоритеты ООН. Вот почему мы закатываем рукава, чтобы обеспечить признание, приоритетность и защиту прав человека во всем мире.

Изучите наши ресурсы ниже, чтобы узнать, как вы можете принять участие.

Члены UNA-USA, выступающие за права человека

Благодаря нашему партнерству, начатому с Управлением Верховного комиссара по правам человека, UNA-USA предоставила тысячам американцев по всей стране возможность отстаивать права человека. Посредством информационно-пропагандистской деятельности, программ и общественных мероприятий наша сеть отделений столкнулась с некоторыми из самых насущных проблем в области прав человека, стоящих перед их сообществами, а также отметила достигнутый прогресс.

Наше влияние на права человека

В июне 2018 года 500 активистов UNA-USA доставили копию Всеобщей декларации прав человека в каждый офис Конгресса на Капитолийском холме, отправив законодателям мощный и своевременный сигнал: больше, чем когда-либо, мы должны подтвердить свою приверженность защите прав человека дома в США и во всем мире.

Рубрики