Вегетативна нервова система: Вегетативна нервова система — урок. Біологія, 8 клас.

Номер слайду 6

Тема уроку: Поняття про соматичну нервову систему. Вегетативна нервова система. Профілактика захворювань нервової системи.

Номер слайду 7

Соматична нервова система. Термін “соматична” походить від грецького “сома”, що означає тіло. Ця нервова система забезпечує зв’язок нашого тіла із зовнішнім середовищем. Та контролює його свідомо.

Номер слайду 8

Соматична нервова система виконує дві головні функціїкерує довільними рухами нашого тіла.керує органами чуття. Зокрема, вона передає інформацію про зорові, слухові, дотикові, температурні, больові подразники. Тобто передає інформацію від центральної нервової системи до скелетних м’язів. Тобто, збирає нервові імпульси від рецепторів та надсилає їх до центрів у нервовій системі.

Номер слайду 9

Уявімощо ви сиділи за столом під час перегляду фільму, відчули спрагу та вирішили випити склянку води, що стоїть на столі. Щоб здійснити цей свідомий рух, потрібно, аби спочатку виникло збудження у моторній корі у великих півкулях головного мозку. Цікаво: якщо вам потрібно взяти склянку правою рукою, то необхідно активувати моторний центр у лівій півкулі, а якщо лівою рукою — у правій. Потім від центру у моторній корі інформація прямує нижче, стовбуром мозку. Що частіше ми виконуємо певні рухи, то легше, швидше та точніше нашій нервовій системі та м’язам вдається їх здійснювати.

Номер слайду 10

Вегетативна (автономна) нервова системавона є незалежною від контролю свідомості. Тобто є протилежністю соматичної системи. Вегетативна нервова система контролює роботу не зовнішніх, а навпаки, внутрішніх органів людини. Зокрема, гладких м’язів судин та кишківника, залоз, серця тощо.

Номер слайду 11

Вегетативна нервова системасимпатична нервова система активується за мінливих умов та працює у парі з головним гормоном стресу — адреналіном. парасимпатична — навпаки, активується у спокої. Її головним представником є блукаючий нерв. Найдовший з черепно-мозкових нервів, він бере початок у центрах довгастого мозку та прямує до органів черевної порожнини

Номер слайду 12

У страху очі великіактивація симпатичних нервів дійсно розширює зіниці, робить їх великими. Цікаво, що те саме відбувається й у темряві. Помічали колись, що, потрапляючи у темне приміщення, ми ніяковіємо? Річ у тім, що розширення зіниць через брак світла спричиняє активацію симпатичної нервової та викид адреналіну.

Номер слайду 13

Захворювання нервової системи

Номер слайду 14

Інсультгостре порушення мозкового кровообігу. Існують два різновиди інсульту: ішемічний, коли просвіт судини перекривається тромбомгеморагічний, коли лопається стінка судини та кров потрапляє до порожнини черепа.

Номер слайду 15

Як розпізнати?У цьому нам допоможе англійське слово FAST.

Номер слайду 16

Профілактикаконтроль артеріального тискуборотьба з виникненням атеросклерозудотримання правил раціонального харчуванняоптимальне фізичне навантаження.

Номер слайду 17

Енцефалітзапалення тканини мозку. Найчастіше він має інфекційну етіологію. Зокрема, в Україні — навесні та влітку зростає захворюваність на хворобу Лайма. Збудником є бактерія, яку переносять кліщі. Розпізнати її можна, бо навколо місця укусу кліща залишається червона пляма у формі кільця.

Номер слайду 18

Менінгітце запалення мозкових оболонок. Також часто має інфекційну етіологію. Найбільш загрозливим є менінгококовий менінгіт. Щодо цього захворювання розроблена специфічна профілактика — тобто вакцинація.

Номер слайду 19

Поліомієліт. Вірус вражає тіла рухових нейронів, що містяться у передніх рогах спинного мозку. Це унеможливлює не лише нормальні рухи, а й навіть підтримку м’язового тонусу. Виникає прогресуючий параліч. Часто хвороба закінчується інвалідизацією. Але, на щастя, поліомієліт є одним з небагатьох захворювань, яке остаточно здолали у нашій країні шляхом вакцинації!

Номер слайду 20

Периферичну нервову систему вражають неврити — тобто запалення нервів. Це призводить до болісних відчуттів та зниження функцій органів, що іннервуються ураженим нервом. Також негативно на стан нервової системи впливають куріння, вживання алкоголю та наркотичних засобів.

Номер слайду 21

Номер слайду 22

Гра «Так чи ні»1. Соматична нервова система підконтрольна діяльності людини 2. Симпатична нервова система прискорює роботу серця 3. Вегетативна нервова система складається із рухових нейронів 4. Діяльність вегетативної НС підпорядковується волі людини 5. Парасимпатичний відділ підвищує кров’яний тиск 6. Симпатичні нерви належать до соматичної нервової системи 7. Найбільший парасимпатичний нерв – це блукаючий 8. Зв’язок організму з навколишнім середовищем забезпечує соматична нервова система

Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня

Вегетативна нервова система (ВНС) – відділ нервової системи, який контролює і регулює роботу всіх внутрішніх органів, сприяючи підтримці відносної рівноваги внутрішнього середовища організму. Інша назва ВНС – автономна нервова система, оскільки її діяльність не підвладна волі і контролю свідомості людини. ВНС бере участь у регуляції багатьох біохімічних і фізіологічних процесів, наприклад, підтримує нормальну температуру тіла, оптимальний рівень артеріального тиску, відповідає за процеси травлення, сечоутворення, за діяльність серцево-судинної, ендокринної, імунної систем тощо. До основних відділів ВНС відносять симпатичний і парасимпатичний. Активність цих відділів найчастіше має протилежно спрямовану дію: симпатичний відділ ВНС відповідає за розслаблення мускулатури травного тракту, сечового міхура, бронхів, почастішання серцебиття і посилення скорочень серця, звуження більшості артерій і вен організму; парасимпатичний відділ ВНС, навпаки, відповідає за скорочення мускулатури травного тракту, що призводить до посилення його моторики, збільшення секреції травних залоз. Також активізується діяльність інших залоз організму (слинних, слізних), сповільнюються і ослаблюються скорочення серця, розширюються артерії і вени життєво важливих органів, забезпечуючи більший приплив крові.

ВНС функціонує у тісному контакті з ендокринною системою, з гуморальними факторами, електролітами і метаболітами, утворюючи з ними досить складний комплекс, який забезпечує цілісність організму, сталість його внутрішнього середовища (гомеостаз). Між вегетативною і соматичною НС існує тісний взаємозв’язок. У складі черепних і спинномозкових нервів знаходяться волокна ВНС, основною морфологічною одиницею якої, як і соматичної, є нейрон, а основною функціональною одиницею – рефлекторна дуга.

У нормі між симпатичним і парасимпатичним відділами повинна існувати «відносна рівновага», тобто при переважанні ефектів роботи одного з відділів ефекти роботи іншого – знижуються. Порушення «рівноваги» між симпатичним і парасимпатичним відділами ВНС і призводять до розвитку вегетативної дисфункції.

Раніше вважалося, що симпатична і парасимпатична нервова система функціонує за принципом терезів, тобто є антагоністом (розширення і звуження судин, почастішання і уповільнення серцевого ритму, зміна просвіту бронхів, перистальтика і секреція органами ШКТ). У дійсності посилення функціонування одного відділу в нормальних фізіологічних умовах призводить до компенсаторного напруження і в апараті іншого відділу, що повертає функціональні системи до нормальних гомеостатичних показників. При порушенні рівноваги виникає ВД із переважним впливом тієї чи іншої системи. Функціональне переважання одного відділу може бути пов’язане як із підвищенням тонусу нервових центрів і периферичних утворів цієї системи, так і зі зниженням тонусу іншої. У стані перенапруження, зриву адаптації порушується регуляторна функція. У результаті цього посилення активності одного відділу не призводить до відповідних змін із боку іншого, що клінічно проявляється симптомами ВД.

Результат подразнення вегетативних нервів багато в чому визначається станом органа, який іннервується (наприклад, чим менша висхідна ЧСС, тим більшим буде почастішання частоти серцевих скорочень – закон вихідного рівня), а також силою і тривалістю стимуляції. Слабка стимуляція вагуса може посилювати серцеву діяльність, спричиняти тахікардію, тоді як сильне подразнення симпатичних волокон здатне спричиняти гальмівну дію.

Гомеостаз, зокрема вегетативний, не означає абсолютної сталості, а лише встановлює межі, в яких коливання можливі без порушення функції.

Функціональні порушення шлунково-кишкового тракту

(ШКТ) займають одне з провідних місць у структурі патології органів травлення. Відомо, що рекурентний абдомінальний біль має функціональний характер у 90–           95 % дітей та лише у 5–10 % може бути зумовлений органічною причиною. У 20 % дітей в основі хронічної діареї також лежать функціональні порушення  (Парфенов А. І., 1998; Хавкін А. І., Жихарева М. С., 2002).

З боку травної системи при вегетативно-вісцеральній дисфункції найбільш характерними є скарги у дітей із ваготонічною спрямованістю вегетативного тонусу. Це скарги на нудоту, біль у животі, блювання, печію, дискінетичні прояви у вигляді запору або нез’ясованого проносу, прояви рефлексної хвороби.

Звертає на себе увагу підвищене слиновиділення, рідше воно буває зниженим. Частими соматовегетативними проявами емоційних переживань у дітей є нудота і блювання. Виникнувши одного разу після гострої психогенії (переляку), ці симптоми закріплюються і потім наполегливо повторюються у відповідь на стресові навантаження. У маленьких дітей часті відрижки і блювання можуть бути проявом шлунково-кишкової дисфункції, зокрема пілороспазму, посиленої моторики кишечнику, у більш старшому віці – результатом кардіоспазму.

Больові відчуття в ділянці живота у дітей із вегетативно-вісцеральною дисфункцією – частий і характерний симптом, що займає друге місце після головного болю. Тривалі больові відчуття менш характерні для дитячого віку, ніж епізоди короткочасних, нерідко досить сильних абдомінальних кризів, що частіше виявляються у віці до 10 років. Під час такого нападу дитина блідне, припиняє гру або прокидається з плачем, точно локалізувати больові відчуття, як правило, не може. Напади абдомінального болю мають яскраве вегетативне забарвлення, переважно парасимпатичної спрямованості.

Серед інших вегетативних ознак необхідно відзначити відчуття клубка в горлі, больові відчуття за грудниною, пов’язані зі спастичними скороченнями м’язів глотки і стравоходу, що нерідко виявляються у невротичних дітей.

З віком можна простежити певну динаміку скарг: у перший рік життя – найчастіше це зригування, коліки; в 1–3 роки – запори або проноси; у 3–8 років – епізодичне блювання; у 6–12 років – біль у животі нападоподібного характеру, дисфункції жовчовивідних шляхів.                    

Роль вегетативної нервової системи в розвитку функціональних захворювань кишечнику у дітей раннього віку.

В останні роки в структурі дитячої захворюваності збільшилася питома вага різноманітної функціональної патології, яка в умовах чітко визначеного патоморфологічного субстрату органічних захворювань проявляється варіабельністю клінічної симптоматики. З сучасних позицій розвиток таких станів пов’язують з наявністю вегетативних дисфункцій. Саме вони визначають перебіг більшості захворювань функціонального походження у дітей Функціональні порушення шлунково-кишкового тракту (ШКТ) займають одне з провідних місць у структурі патології органів травлення. Відомо, що рекурентний абдомінальний біль має функціональний характер у 90–95% дітей та лише у 5–10% може бути зумовлений органічною причиною. У 20% випадків в основі хронічної діареї у дітей також лежать функціональні порушення. У сучасній літературі питання причин розвитку, патогенезу, діагностики та лікування функціональних захворювань кишечнику (ФЗК) у дітей раннього віку висвітлені недостатньо. Більшість дослідників вважають їх поліетіологічними захворюваннями. Не завжди просто виділити первинний чинник, який викликав порушення функцій товстої кишки.

Сьогодні патогенетичне лікування хворих з ФЗК включає методи, спрямовані на корекцію тільки автономних порушень. Але в більшості випадків це лікування базується на загальноприйнятих схемах, часто без урахування характеру вегетативних розладів. Застосування лікарських препаратів часто спричинює виникнення медикаментозної алергії у дітей раннього віку та можливе поглиблення порушень мікробіоценозу та функціонального стану кишечнику. Тому останнім часом викликає підвищену зацікавленість пошук більш безпечних засобів корекції функціональних порушень з боку травної та вегетативної систем. Серед науковців викликає інтерес можливість використання нетрадиційних, не медикаментозних методів терапії та найменш вивчених засобів психологічної корекції у складі комплексного лікування дітей з функціональними порушеннями моторики кишечнику. Таким чином, важливу роль ВНС займає у формуванні патології органів травної системи у дітей. У літературі практично відсутні дані про особливості вегетативного гомеостазу у дітей раннього віку з порушеннями моторики кишечнику. Тому дослідження функціонального стану ВНС у дітей раннього віку з функціональними захворюваннями кишечнику має важливе значення для з’ясування патогенетичних механізмів розвитку хвороби та підвищення ефективності її лікування. Необхідно також враховувати анатомофізіологічні особливості ВНС у дітей раннього віку — її функціональну незрілість, а також постійно зростаюче навантаження на неї, що створює основу для більш частих і виражених функціональних розладів багатьох систем та є віддзеркаленням неузгодженої дії вегетативного апарату.

ПРОФІЛАКТИКА. Повинна здійснюватися в ранньому віці. В основі її — загартовування дитини з урахуванням івдівідуальних адаптивних можливостей, виключення хронічних емоційно-стресових впливів, санація хронічної осередкової інфекції, раціональне дозування шкільних і спортивних навантажень.  

 матеріал підготувала завідувач педіатричного відділення №3 Драчинська Г.В.

Дизавтономия | Заболевания вегетативной нервной системы

Также называется: дисавтономия

На этой странице

Основы

• Краткое содержание
• Начало здесь
• Диагностика и тесты

Узнать больше

• Особенности
• Генетика

Смотрите, играйте и учитесь

• Ссылки недоступны

Исследования

• Клинические испытания
• Журнальная статья

Ресурсы

• Найти эксперта

Для вас

• Дети
• Раздаточные материалы для пациентов

Ваша вегетативная нервная система — это часть вашей нервной системы, которая контролирует непроизвольные действия, такие как биение сердца и расширение или сужение кровеносных сосудов.

• Проблемы с кровяным давлением
• Проблемы с сердцем
• Проблемы с дыханием и глотанием
• Эректильная дисфункция у мужчин

Нарушения вегетативной нервной системы могут возникать самостоятельно или в результате другого заболевания, такого как болезнь Паркинсона, алкоголизм и диабет. Проблемы могут затрагивать либо часть системы, как при комплексных регионарных болевых синдромах, либо всю систему. Некоторые типы являются временными, но многие со временем ухудшаются. Когда они влияют на ваше дыхание или работу сердца, эти расстройства могут быть опасными для жизни.

Некоторые расстройства вегетативной нервной системы улучшаются при лечении основного заболевания. Однако часто нет никакого лечения. В этом случае целью лечения является улучшение симптомов.

NIH: Национальный институт неврологических расстройств и инсульта

• Автономная невропатия (Фонд Мэйо для медицинского образования и исследований) Также на Испанский
• дизавтономия (Национальный институт неврологических расстройств и инсульта)
• Обзор вегетативной нервной системы (Мерк и Ко. , Инк.) Также на Испанский

• Барорефлексная недостаточность (Информационный центр генетических и редких заболеваний)
• Врожденный синдром центральной гиповентиляции (Информационный центр генетических и редких заболеваний)
• Синдром Холмса-Ади (Национальный институт неврологических расстройств и инсульта)
• Синдром Хорнера (Фонд Мэйо для медицинского образования и исследований)
• Множественная системная атрофия (Национальный институт неврологических расстройств и инсульта) Также на Испанский
• Ортостатическая гипотензия (Национальный институт неврологических расстройств и инсульта)
• Синдром постуральной тахикардии (POTS) (Национальный институт неврологических расстройств и инсульта)
• Чистая вегетативная недостаточность (Информационный центр генетических и редких заболеваний)

• ClinicalTrials. gov: Заболевания вегетативной нервной системы (Национальные институты здоровья)
• ClinicalTrials.gov: гипотензия, ортостатическая (Национальные институты здоровья)
• ClinicalTrials. gov: Множественная системная атрофия (Национальные институты здоровья)

• Статья: Оценка диагностического УЗИ блуждающего нерва как суррогатного маркера. ..
• Статья: О потенциале трансаурикулярной электростимуляции для уменьшения зрительных индуцированных…
• Статья: Временные отношения между изменениями RR-интервала и мощностями. ..
• Заболевания вегетативной нервной системы — см. другие статьи

• Национальный институт неврологических расстройств и инсульта Также на Испанский

• Анизокория и синдром Горнера (Американская ассоциация детской офтальмологии и косоглазия)

Нейронаука для детей — Автономная нервная система

Автономная нервная система

Вегетативная нервная система (ВНС) регулирует функции наших внутренних органов (внутренностей), таких как сердце, желудок и кишечник. ВНС является частью периферической нервной системы. и он также контролирует некоторые мышцы тела. Мы часто не знает о ВНС, потому что она функционирует непроизвольно и рефлекторно. Для например, мы не замечаем, когда кровеносные сосуды меняют размер или когда наше сердце бьется быстрее. Однако некоторых людей можно научить контролировать некоторые функции ВНС, такие как частота сердечных сокращений или артериальное давление.

ВНС наиболее важна в двух ситуациях:

• В чрезвычайных ситуациях, которые вызывают стресс и требуют от нас «сражайся» или «беги» (убегай)
• В неаварийных ситуациях, позволяющих «отдохнуть» и «переварить».

ВНС регулирует:

• Мышцы

— в коже (вокруг волосяных фолликулов; гладкие мышцы
— вокруг кровеносных сосудов (гладкие мышцы)
— в глазу (радужная оболочка; гладкие мышцы)
— в желудке, кишечнике и мочевом пузыре (гладкая мышца)
— сердца (сердечная мышца)

• Железы

ВНС делится на три части:

• Симпатическая нервная система
• Парасимпатическая нервная система
• Кишечно-нервная система

Вегетативная нервная система

Следует отметить, что вегетативная нервная система работает постоянно.